Михайле Омеляновичу, ще листопадить – ще не зима!

27 Листопада 2017 р.
Прес-центр

24 листопада мистецька зала музею історії міста Хмельницького без перебільшення зібрала чи не весь бомонд місцевої громади з надзвичайно приємної нагоди: 90-річчя одного з найвидатніших митців Хмельницького – заслуженого художника України Михайла Омеляновича Андрійчука. З цієї ж нагоди знаний митець відкрив ювілейну виставку з символічною назвою «Благословенний листопад».

Виставка, що експонує 25 різнопланових робіт, – ретроспектива творчого розмаїття та невтомної життєвої наснаги Михайла Омеляновича, який подарував нам можливість зачаровуватись надзвичайними взірцями сучасного мистецтва. Творчість цієї легендарної постаті розкриває життєву позицію митця – проникнення в таємниці гармонії та дисгармонії буття. Осмислити це буття глибоко філософськи та показати: довкола нас значно більше, ніж категорично чорна рутина і сліпучо-біле вигадане життя, і вже тим паче не лише спектральні кольори, адже їх так небагато, нас оточують напівтони. Так буде, так є і так було. Життя оповите таємницею, і там не може бути очевидного та однозначного. Тому роботи Михайла Омеляновича не залишають байдужими глядачів впродовж усього його творчого життя, сповненого натхненням. А джерело його натхнення наповнюють чи не надзвичайніші речі людського життя-буття: і усміхнені трударі родючої української землі, і юна мрійлива закоханість, і жіноче щастя материнства, і барвиста краса українських полів і садів, і рідна українська мова з її невичерпним літературним багатством.

Та, незважаючина значний обсяг створених образів, Михайло Омелянович зовсім не збирається зупинятися на досягнутому, адже він із тих рідкісних людей, що за всіляких обставин мають важливий контрапункт — жити в трудовому ритмі, бо не мислить себе без праці, не може не творити. Художник розпочав роботу над новою серією про видатних жінок, які зробили свій внесок в історію та культуру українського народу. Глибока та щира душа митця не може залишатися осторонь суспільного життя. Тож прагне Михайло Омелянович відтворити світ у всій його складності, мінливості та безупинному русі. Творам художника притаманні висока майстерність, неординарність, філософська глибина. Кожна з представлених робіт є частинкою великої душі Михайла Андрійчука, яку він дарує жителям і гостям нашого міста.

Щирі слова вітань, що звучали того вечора в мистецькій залі музею, теплом людських сердець зігріли посивілий невичерпний досвід Майстра живопису і графіки. До вітань місцевої громади з визначним ювілеєм корифея хмельницького художнього мистецтва приєднався секретар Хмельницької міської ради Михайло Кривак, який зізнався, що по-доброму заздрить життєвій енергії Михайла Омеляновича та що його творчий доробок вартий величезної поваги і вшанування та вручив ювілярові Почесну грамоту від імені Хмельницької міської ради на чолі з її головою Олександром Симчишиним та цінний подарунок.

Залистопадило в мистецькій залі музею теплими спогадами, барвистими промовами та рясними благословіннями на адресу винуватця урочистостей.

Мистецтвознавець Людмила Рожко-Павленко висловила своє захоплення невичерпною здатністю митця-ювіляра творити народне: «Творчість Ваша, Михайло Омеляновичу, схожа на українську пісню! Скільки Ви тих пісень знаєте! Скільки Ви їх намалювали! Ви вже давно для всіх нас є народним художником, котрого Ви самі в собі виплекали, варто лише вичекати-вибігати той банальний папірець, що офіційно засвідчує народне визнання».

Грамотами та подарунками вітали Михайла Омеляновича і Хмельницька обласна рада на чолі з Михайлом Загородним та Хмельницька обласна державна адміністрація на чолі з Олександром Корнійчуком, які урочисто передали ювілярові його колеги по цеху – голова ХОО НСХУ Михайло Мастикаш, секретар ХОО НСХУ Микола Мельничук та член ХОО НСХУ Яків Павлович.

Михайло Мастикаш, зокрема, наголосив на тому, що подання Михайла Андрійчука на присвоєння звання народного художника України від ХОО НСХУ існує, процес пішов, варто трохи зачекати. Втім, Національною Спілкою художників України вже ухвалено рішення нагородити Михайла Омеляновича Андрійчука премією НСХУ імені Тетяни Яблонської. Урочисте вручення медалі НСХУ лауреату премії імені Яблонської відбудеться в Києві 5 грудня.

Михайло Омелянович того ювілейного вечора приймав і музичні дарунки: Максим Савчук – учень дитячої школи мистецтв «Райдуга» заспівав українські романси «Чорнії брови, карії очі» та «Зажурилась при долині червона калина» (викладач Людмила Будім, концертмейстер Анна Олійник); а студент Хмельницького музичного коледжу ім.В.Заремби Дмитро Терещенко виконав музичну композицію для акордеону Френка Мароко «У глибині самотньої душі».

Ще довго звучали зізнання у любові до Михайла Омеляновича та його творчості, панували серед гостей щирі посмішки та теплі обійми, забарвлювали затишок музейних залів в усі кольори визнання генія оберемки троянд і хризантем того вечора на Проскурівській, 30, де впродовж листопада і грудня щиро «листопадитиме» творчість видатного хмельницького художника-ювіляра Михайла Андрійчука. І, як кажуть його колеги, Михайле Омеляновичу, ще листопадить – ще не зима!

Довідка: Михайло Омелянович Андрійчук — старійшина образотворчості Хмельниччини. Народився 21 листопада 1927 року в селі Нехворощ Андрушівського району Житомирської області. Закінчив Одеське художнє училище ім. М. Грекова (1957 р.) та відділення станкової графіки Київського державного художнього інституту (1962 р.). Працював керівником образотворчої студії для дорослих та викладачем дитячої художньої школи при картинній галереї ім. І. К. Айвазовського (місто Феодосія). З 1962 року — в Хмельницькому художньо-виробничому комбінаті. Член НСХУ з 1964 р., заслужений художник УРСР (1987 р.), лауреат обласної премії ім. Т. Г. Шевченка (1992 р.), обласної премії ім. В. Розвадовського (1997 р.), міської премії ім. Б. Хмельницького (2002 р.). Працював на посаді доцента Хмельницького національного університету.Персональні виставки, а їх понад 20, проходили в найбільших містах України. Картини митця зберігаються у Бердянському, Горлівському та Запорізькому художньому музеях, Донецькій картинній галереї, Запорізькому краєзнавчому музеї, Києво-Печерському Національному історико-культурному заповіднику, Київському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки тощо. У фонди музею історії міста ХмельницькогоМихайло Андрійчукпередав вісім своїх робіт.