Проскурівська говірка й донині вживається у передмістях Хмельницького

22 Квітня 2020 р.
Прес-центр

Досить часто ми стикаємося у побуті та в повсякденному житті з надзвичайно цікавим явищем у культурі регіонального мовлення – діалектизмами. І сьогодні ми пропонуємо діалектологічний екскурс в один з різновидів подільських говірок – проскурівську говірку. Стосується це діалектних слів, які своїм походженням сягають сивої давнини та завдячують деінколи іншомовному походженню, а інколи кумедному спрощенню, притаманному народним говіркам.

Почнемо ж із повсякденних слів, які часто-густо і зараз можна почути в нинішніх лезнівських, гречанських, ружичанських, раківських тощо подвір’ях сучасного міста Хмельницького та його передмість. А завдячувати цьому явищу треба збереженню ужитково-мовленнєвих традицій всередині родин, де мешкають разом декілька поколінь. Гадаємо, чи не кожен з нас, сучасних городян, неодноразово стикався з такими словами якщо не в побуті, то, можливо, за порогом власної домівки. Давайте ж ділитися почутим – ми розповімо вам про наші спостереження і результати досліджень, а ви у коментарях додасте свої. ;)

«На Великдень принесли мє який красний ГАЛУНО'К» – мені яку гарну кра?шанку.

«ПА'ТКУ ж мій ПА'ТКУ!..» – Боже ж мій, Боже!..

«А НИ'НЬКИ ж НЕ'НЮ ПАТКУВА'ЛИ, що дощу НІ'Ц немає» – нині мати жалкувала, нарікала на долю, що дощу зовсім немає.

«А у тебе ж досі неприбрана ПОСТЕ'ЛЯ» – ліжко, постіль.

«Бач, сусіди ХО'ДЯТ вже по ВОГІ'РКИ» – дієслова множини у теперішньому часі вживаються без пом’якшення суфіксу наприкінці слова (ХОДЯТ, БІГАЮТ); до слів, що в літературній мові розпочинаються на «О», в проскурівській говірці на початку додається «В»: ОВЕС - ВОВЕС, ОГІРКИ – ВОГІРКИ. Це має за стосунок і до імен: ОЛЯ – ВОЛЯ; ОНУФРІЙ – ВОНУФРІЙ.

«То П'Є'Ц на ДРО'ВАХ, а то ГРУ'БА з двома ФАЄ'РКАМИ, а на них БАНЯ?К з БАРАБОЛЯ'НИКАМИ. А онде ВУ'ГЛЯ для ГРУ'БИ» - це піч, а це плита з двома конфорками, а на них казан із картопляниками. А он вугілля для плити.

«Я тобі БЕ'З ПРИНЕ'СУ, а ти мені – БИЗНИ'К та БЛАВА'Т, та й вінків наплетемо з БИ'НДАМИ» - я тобі бузку принесу? (в діалектному варіанті в дієсловах однини у майбутньому часі – кореневий наголос), а ти мені – бузину та волошки, та й вінків наплетемо зі стрічками.

«ВОДА'РКУ така ПА'СІЯ бере з того карантину, та ПАСІЮВА'ТИ їй не слід, до БО'ЛЬНИЦІ ж не хоче» - Одарка знервована через той карантин, та нервувати/гніватись їй не слід, бо до лікарні ж не хоче.

«От взую красні КАМА'ШІ, та піду ГУЛЯ'ТИ в них. То вам не ЧЕРПА'ТИ якісь» - от взую гарні черевики, та піду танцювати в них – це вам не калоші якісь.

«Ось тобі ЦЕ'БРО – ПІ'ДЕШ по воду» – ось тобі відро – підеш по воду.

«Ач який ГАЛАТИ'Н! Та ще й ВОПІЮ'С!» - бач який крикун, та ще й п'яниця!

«У мене є ҐА'БЛІ (ҐРА'ЛІ), у тебе РИСКА'ЛЬ» - у мене є вила, у тебе лопата.

«В ліс по ГУ'БИ» - в ліс по гриби.

«О'НДЕ ГИ'ЦЕЛЬ ШВЕ'НДЯЄ» - он собаколов нишпорить.

«ЇВА'Н у новій КАМІЗЕ'ЛЬЦІ та в ГУ'НІ ЛЕ'ЙБИТЬСЯ» - Іван у новому жилеті та вовняному пальто чваниться/гордиться.

«На ЗДИ'БАНЦІ частували ЛЕЛИ'ШКОЮ з ГИ'ЖКАМИ та ДРАГЛЯ'МИ, та КЕ'ЛІШОК щораз наливали» - на зустрічі пригощали мамалигою (кукурудзяною кашею) з холодцем та келих кожного разу наповнювали.

«ЗАБЕ'РЕШ РА'ДНО БУРАКІ'В» - забереш рядно з буряками.

«Наречена у ВЕ'ЛЯНІ з НАРА'ДНИМИ СВІТИ'ЛКАМИ здибаються на ВІНКИ'» - наречена у фаті разом з нарядними дружбами/дружками/свідками збираються на весільний обряд заплітання барвінком нареченої.

Тож усім ЩА'СТЯ-ЗДОРО'ВЛЯ, як кажуть у нас у Хмельницькому, та гарного настрою, незважаючи на карантин!