Безмірна любов крізь ІІ світову – у стосі пожовклих фронтових листів з музею Проскурівського підпілля

8 Травня 2020 р.
Прес-центр

Ця історія розповідає про переживання автора старих пожовклих листів часів ІІ світової війни, написаних з любов’ю з фронту.

Війна… Страшне слово, та ще страшніше його значення. Через чиїсь амбітні плани вона забирає мільйони безневинних життів, ламає людські долі, знищує все живе навколо.

«Війна однаковою мірою обкладає даниною чоловіків і жінок, але з одних стягуєкров, з інших сльози», - писав Вільям Теккерей. І це, направду, так. Воїни, які проживали своє життя на війні, думками були вдома – поряд з найріднішими людьми.

Одинз таких бійців – Василь Шликов - автор деяких фронтових листів, котрі є експонатами музею Проскурівського підпілля. Всі його листи з місцин бойових дій адресовані дружині Марусі. Про війну в паперових «трикутниках щастя» не йдеться майже ні слова - лише думки люблячого чоловіка та батька.

Смутком пронизані рядки фронтових листів 1939-1945 років. Однак, бачимо, що постійні дислокації війська Василя не перешкоджають його спілкуванню з коханою Марусею. Хвороби та втрата друзів не зламують нашого героя. Василь переймається добробутом родини, здоров’ям дружини, навчаннямдітей, тому він періодично надсилає сім’ї всі свої нехитрі заощадження.

Кожен з листів розпочинається зі слів «Приветик, Марусик!», а закінчується рядками «Люблю, целую и крепко обнимаю. Ваш Вася».

Цей невеличкий стосик пожовклих листів сповнений сльозами і тугою воїна, який боровся проти ворогів, а думками щодня милувався своїм садочком разом із сім’єю.

З листів нам невідомі ані його звання, ані його вік. Однак зрозуміло, що боєць Василь усі шість років кривавої війни гаряче сподівався на швидке повернення додому, мріяв обійняти свою кохану дружину та діточок. Але… це так і не здійснилося. Після перемоги над нацистами Василь покинув цей світ через хворобу. І його мрії так і залишились жити і дихати у чорнильних рукописних рядках життям і диханням їх автора на пожовклому папері…

Саме такі душевні військові артефакти свідчать про біль воїнів, які пройшли війну на полях бою. І немає жодної міри на світі, аби виміряти цей біль…

Ці листи-трикутники експонуються в музеї Проскурівського підпілля. Аби перейнятися почуттями фронтової кореспонденції, побачивши її на власні очі, – завітайте до музею!

Марина Дябел, зав. сектором МІМХ - музею Проскурівського підпілля