Свободу народам! Свободу людині!

Україна постійно була своєрідною ареною у боротьбі хижих держав за володарювання над нею. Століттями історію України переписували, знищуючи достовірність, а саму державу та народ намагалися стерти з карти світу.

Постійне поневолення українців змушували їх стати на захист своєї держави.  А під час IIсвітової війни це стало причиною створення підпільної армії – Української повстанської армії (УПА). Її ще називають армією без держави.

Армія повстанців виникла з початком німецько-російської війни з декількох військових формувань ОУН. До лав цих сміливців входили більшість селяни, рідше – робітники та ремісники. 

Приєднувалися також представники інших національностей: грузини, татари, євреї, бельгійці та азербайджанці з надією підняти такі ж національно-визвольні рухи у своїх країнах після виснаження Німеччини та СРСР у ході війни.

Упівці боролися проти всіх окупантів України (поляків, німців, росіян), а особливо – проти одразу двох тоталітарних режимів: комуністичного та нацистського. Крізь лави повстанської армії пройшло 100 000 свідомих патріотів.

УПА мала Головний військовий штаб та поділялася на три військові округи: «УПА-Захід», «УПА-Північ» та «УПА-Південь», які складалися з відділів та сотень. Це була єдина підпільна армія, яка мала власну нагородну систему. Також вони мали медичну службу та службу зв’язку. Їх неабияк підтримувало Товариство Червоного хреста.

Єдиної форми повстанці не мали. Вони використовували воєнні форми переможених противників: німецьку, польську та радянську. А після переходу в УПА учасників допоміжної поліції рейхкомісаріату «Україна» – ще й поліцейське обмундирування.

Зброя націоналістів – це військові трофеї:  радянські, німецькі, польські, угорські, чеські та навіть японські, італійські і французькі.

УПА контактувала з розвідками Британії та США з метою налагодити зв’язки та заручитися їх підтримкою  у визвольній боротьбі.

Хмельниччина також взяла участь у підпільній війні в складі повстанської армії. В нашій області діяв воєнний округ «УПА-Південь», а у Проскурові – група 22б. Керівником округу був спочатку Омелян Грабець («Батько»), а у 1943 р. командування на себе перейняв Василь Кук («Коваль»).

Армію УПА дуже підтримували українці. Селяни Поділля, як і всієї України, забезпечували воїнів харчами та одягом, вели розвідку та переховували упівців. На Хмельниччині було майже 200 підпільних квартир для воїнів УПА. Проскурівчани надавали повстанцям одяг, ліки, медичні інструменти, фарбу та папір для листівок. Адже УПА також мали добре розвинуту підпільну друкарську систему для боротьби з окупантами. У багатьох подільських містах і селах розташовувалися їхні друкарні.

Масова підтримка українцями самостійників змусила Гітлера та Сталіна недовиконати свої плани щодо України.

Особливе значення мають упівські криївки – військово-оборонні та господарські підземні споруди. Інженери УПА спорудили понад 10 000 криївок в Україні. Їх використовували для шпиталів, друкарень, зберігання харчів і зброї, переховування воїнів і житла для родин вищого командування УПА.  Винахідливість будування та маскування таких споруд завдала чимало труднощів ворогам.

Закінчення II світової війни стало для УПА початком боротьби проти радянського тоталітаризму. Підпільна армія в устах нацистів і радянської влади виступає злочинцями. Але це стверджують лише вороги українців. Чи  не так?

Знищення УПА проводили гестапівці та спецгрупи НКВС разом з партизанами червоної армії. УПА завершила своє існування в 1954 році після арешту останнього командира армії Василя Кука. Проте, деякі загони повстанців ще довго діяли в різних регіонах України.

УПА – це відповідь нескореного народу загарбникам України.

На завершення цитую націоналіста Михайла Дяченка: «Свобода – це такий скарб, що навіть найбільші жертви – не завеликі».


Марина Дябел
Завідувач сектору МІМХ -
музею Проскурівського підпілля