29 серпня – День пам’яті захисників України, Які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

29 Серпня 2023 р.
Прес-центр

Цього року минає дев`ять років з дня виходу українських бійців так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. 29 серпня 2014 року сталася трагедія для українського суспільства – загинули сотні військовослужбовців, десятки воїнів до цих пір вважаються зниклими безвісти.

Указ про відзначення цієї пам’ятної дати Президент України Володимир Зеленський підписав 24 серпня 2019 року.

У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою «Іловайський котел».

29 серпня 2014 року Україна зазнала найбільших втрат Збройних Сил на Донбасі при виході з оточення в Іловайську. Регулярні частини російських збройних сил, обстріляли коридор, яким, за домовленістю, мали виходити українські бійці.

Пригадаємо ключові моменти хроніки тих подій.

Серпень 2014-го. Українське військо вперто просувається до українсько-російського кордону, звільнивши від сепаратистів 70 відсотків території Донеччини й Луганщини. У 20-х числах підрозділи ЗСУ, Національної гвардії, МВС, добробати вже контролюють дві третини Іловайська — великого залізничного вузла, звідкіля рукою сягнути до Донецька й через який росія поставляє бойовикам зброю. На думку військових експертів, взяття міста пришвидшило б визволення від сепаратистів усієї Донеччини. Московити розуміють: ще тиждень-другий, і українські війська вийдуть до державного кордону. І тоді проєкту «новоросія» - кінець. І тому кремль відправляє на допомогу «ополченцям» кілька батальйонно-тактичних груп регулярної російської армії. Українське угруповання опиняється в оточенні. Генерал армії України Віктор Муженко, який тоді очолював Генеральний штаб ЗС України, пригадував: «26-го числа (серпня 2014 року – авт.) ми отримали чітке розуміння того, що проти нас воюють регулярні підрозділи російської федерації. Тоді в полон потрапили 10 російських десантників. До цього були різні припущення, ніхто не міг доповісти, чи це регулярні підрозділи, чи підрозділи терористичних угруповань. Тільки 26-го числа ми отримали підтвердження. Хоча були окремі факти й підозри, що ще в середині серпня деякі російські підрозділи вже перебували на території України».

Отож 20 серпня місто Іловайськ на дві третини ще перебувало під контролем української армії. У сутичках за Іловайськ ворогові протистояли українські батальйони «Дніпро», «Донбас», «Азов», «Шахтарськ» за підтримки армійських частин 17-ї дніпропетровської танкової, 93-ї дніпропетровської механізованої та 51-ї волинської бригад. Того ж дня до бойовиків на підмогу прибули терористичні угруповання «Восток» та «Оплот».

21 серпня в Іловайськ підходить підкріплення Нацгвардії, тривають бої за місто. Українські війська утримують його частину, але у них незахищений тил і мало резервів.

23 серпня напередодні оточення українських військ особовий склад батальйону «Прикарпаття», деморалізований постійними обстрілами, почав відступ від кордону, після чого чисельність Сектору «Д» склала не більше 700 осіб.

24 серпня ватажок так званої «ДНР» Олександр Захарченко оголошує про масштабний наступ по всіх напрямках. Від державного кордону в напрямку Старобешеве вирушають російські війська (близько 100 одиниць бойової техніки), відрізаючи Іловайськ і українські підрозділи біля нього. Вступ російських регулярних військ у безпосередні бої був неочікуваним для керівництва АТО. «У ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України і подальше вчинення ними воєнних злочинів», – підсумували пізніше, під час розслідування Іловайської трагедії. В Офісі Генеральної Прокуратури.

На той момент, за даними ОГП, угруповання збройних сил росії складалося «з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів і 5 протитанкових ракетних комплексів. Відповідно до встановлених даних, критичне співвідношення військових сил України в районі міста Іловайська з підрозділами збройних сил росії та представників незаконних збройних формувань, контрольованих росією, становило: особовий склад — 1 до 18; танки — 1 до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; «Гради» — 1 до 24».

24 серпня після обстрілу з території Росії 5-й батальйон територіальної оборони самовільно залишає позиції. Внаслідок цього без прикриття залишилась ділянка державного кордону на рубежі Кутейникове-Мокроєланчик. На територію України входять російські війська.

26 серпня внаслідок наступу збройних формувань «ДНР» в Іловайську були оточені батальйони «Донбас», «Дніпро-1», батальйони МВС «Херсон», «Світязь» та «Миротворець», а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ВСУ.

Того ж 26 серпня розпочато перемовини про надання гарантії безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення військовослужбовців. За результатами перемовин російська сторона надала гарантії виходу українських військових з оточення.

27 серпня командування АТО спробувало організувати прорив зовні кільця оточення силами підрозділів 92-ї ОМБр та 42-го БТрО. Планувалося, що разом вони спробують розблокувати українські сили, які знаходились в оточенні під Іловайськом, втім протягом ночі техніка колони була майже вся знищена артилерійськими обстрілами з мінометів.

28 серпня іловайське угрупування опинилося в оточенні. Українських бійців в Іловайську почали розстрілювати з «Градів» та «Ураганів».

29 серпня, о 01:00, Путін звернувся до бойовиків із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. Але ввечері російське військове командування змінює умови. Вихід можливий без зброї та важкого озброєння. Українська сторона їх відхиляє.

29 серпня, о 6 ранку, до Многопілля прибув російський офіцер і повідомив генералу Р. Хомчаку, який безпосередньо керував іловайською операцією, що вихід має відбуватися без зброї. Почали формуватися дві колони для виходу з Іловайська: північна колона з кодовою назвою «Булава» і південна – «Вітер».

29 серпня, 8:15: наші військові двома організованими колонами почали вихід з Іловайська за попередньо оговореними маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції.

29 серпня, 10:00: попри домовленості, російська сторона почала розстріл «гуманітарного коридору». В цей день Україна втратила найбільшу кількість армійців за весь час бойових дій.

30 серпня: всі бійці, які не здалися в полон, зі зброєю і прапорами вийшли через спеціальний коридор до місця дислокації основних сил АТО. Таким чином, Росія вбила 366 українських воїнів, 429 отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон, Збройні Сили України зазнали втрат озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн.

14 серпня 2017 року: Генпрокуратура оприлюднила висновок щодо подій під Іловайськом. Основних висновків причини трагедії три: низький рівень боєготовності та боєздатності Збройних сил України; численні факти дезертирства, самовільного залишення місць несення військової служби та невиконання наказів начальників; окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій.

Ці фактори, на думку Генпрокуратури, «перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діяннями ЗС РФ, якими 23-24.08.2014 здійснено віроломне вторгнення на територію Донецької області та віроломне вбивство українських воїнів».

Нині вже нікого не здивуєш звірствами рашистів. Про них знає весь цивілізований світ. Але чи не вперше в Україні нелюди проявили свою сутність саме там, під Іловайськом. Полковник медичної служби Всеволод Стеблюк, який теж побував у «зеленому коридорі», розповідав, що на власні очі бачив, як росіяни дострілювали й чавили гусеницями БМП і БМД поранених українських військовиків!..

Згідно з даними Національного військово-історичного музею та Офісу генпрокурора, за весь час Іловайської операції (6 серпня — 31 серпня) загинуло 368 українських військових (понад 250 — при виході з коридору). Понад 400 бійців було поранено, близько 300 — потрапили в полон. Ще 18 досі вважаються зниклими безвісти.

29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла, так званим «Зеленим коридором», загинуло двоє військових з міста Хмельницького: Євген Андріюк та Олександр Співачук.

Євген Олександрович Андріюк — солдат Збройних сил України.

Контрактник, розвідник-радист, який служив у 8-ому окремому полку спеціального призначення.
На фронті він був з весни 2014-го. Отримавши поранення, лікувався в госпіталі, а згодом повернувся на передову. У складі розвідувального взводу, проїжджаючи біля Волновахи, потрапили у нічний бій, було пошкоджено БМП. Потім військові проривалися на допомогу 3-му батальйону, що потрапив у оточення. А 28 серпня зайняли оборону на блокпостах в Іловайську, під постійним артилерійським обстрілом.

29 серпня 2014 року Євген Андріюк зник безвісти під Іловайськом при виході з оточення. Того дня він ще встиг надіслати смс-повідомлення батькам такого змісту: «Будемо прориватися до своїх».

Спочатку Героя поховали з військовими почестями як тимчасово невстановленого захисника України у Запоріжжі 1 жовтня 2014-го на Кушугумському цвинтарі разом з іще 53-ма військовими. Та в квітні 2015-го після встановлення особи за тестом ДНК Женю перепоховали в Деражні.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. А в березні 2016 року на фасаді Деражнянського НВК ЗОШ № 2 встановлено меморіальні дошки колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов’язку в зоні бойових дій — Ігорю Гейсуну, Євгену Андріюку, Віталію Каракулі та Івану Зубкову.

Майор міліції Олександр Співачук був одним з перших добровольців, які вирушили відстоювати цілісність нашої держави на Сході країни.

В травні 2014 року 32-річний Олександр Співачук добровільно вступив до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області, прагнучи забезпечити збереження в країні права, законності і порядку.

Брав безпосередню участь в охороні правопорядку і відсічі російським найманцям у Слов'янську, Дзержинську, в районі Горлівки та інших населених пунктах Донецької області. До 28 серпня 2014 року перебував у м. Іловайську, захищав від «кадировців» залізничне депо.

Загинув 29.08.2014 року під час виходу з Іловайського котла так званим "Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Новокатеринівка та х. Горбатенко біля м. Іловайськ Донецької області. 3 вересня 2014 р. тіло Співачука О. В. разом з тілами 96 інших загиблих привезено до Дніпропетровського моргу. До січня 2015 року вважався зниклим безвісти. Як невідомий захисник Вітчизни був похований у м. Дніпропетровськ. Ідентифікований внаслідок експертизи ДНК.

Перепохований у м. Хмельницькому 25 січня 2015 року на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №213/2015 від 09.04.2015 року Співачук Олександр Володимирович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Згідно з рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради №1 від 16 березня 2016 р. нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів м. Хмельницького (посмертно).

На вшанування пам'яті героя Хмельницька СЗОШ І-ІІІ ступенів №15 перейменована на Хмельницька СЗОШ І-ІІІ ступенів №15 імені Олександра Співачука, а 9 березня 2016 року на його фасаді відкрили меморіальну дошку на честь колишнього учня.

В жовтні 2018 року школа реорганізована в Хмельницький ліцей №15 імені Олександра Співачука.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно за проявлену мужність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України. Віддав життя за Україну рішенням дев'ятої сесії Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2016 року (посмертно).

Вічна слава загиблим у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Слава Україні! Слава Героям України!

Вічна пам’ять нашим захисникам! Герої не вмирають!

Музей історії міста Хмельницького