Василь Пилипович МИХАЙЛЮК

Василь Пилипович МИХАЙЛЮК 

(13.01.1929 - 02.05.2003)

Василь Михайлюк народився 13 січня 1929 року у Вашківцях. Змалечку захопився музикою, але через скруту сім?я не могла дозволити ні профільне навчання, ні навіть інструмента хлопчикові. Він забивав цвяшки в поріг і натягував нитки між ними, та й грав, ніби на цимбалах.

Потрапивши на війну, пройшов нелегкі випробування. До останніх днів свого життя Михайлюк зберігав солдатський трикутничок 1943 року – лист, який він написав матері з фронту. І це був єдиний документ, який засвідчував його участь у Другій світовій війні. Саме на підставі цього документа йому нараховували мізерну ветеранську надбавку до такої ж пенсії, яку він заробив за більш як 50 років вірного служіння музиці.

По закінченню війни демобілізувався й повернувся до рідної Буковини. Закінчив у Чернівцях культосвітнє училище, пройшов курс диригентів у Львові.

Важко було б визначити, що важливіше в діяльності Михайлюка-музиканта – робота з хоровими колективами, в яких він учив десятки, сотні людей відчувати пісню, душевно, трепетно виконувати її, чи написані ним пісні – романтичні, ніжні, такі, яких прагла втомлена «маршами комуністичних бригад» звичайна людська душа, - якби не одна пісня, яка стала його зорею й засвідчила його унікальний композиторський талант. Зокрема, мова йде про «Черемшину». За розповідями, мелодія до Михайлюка прийшла тоді, як він на лузі вирізав кілки для клумби. Він побачив зацвілу черемшину і в голові промайнули слова з вірша його друга Миколи Юрійчука «Всюди буйно квітне черемшина, мов до шлюбу вбралася калина…».

Пісню «Черемшина» вперше виконала самодіяльна співачка Ніна Нечипоренко. Але серед найулюбленіших виконавців самого Василя Пилиповича був, передусім, Дмитро Гнатюк. Співак говорив, що «це пісня моєї душі. Я її завжди співав з таким задоволенням, з такою любов’ю. Я глибоко шанував автора «Черемшини». Це була добра, тепла людина».

Цікаво, що коли в 1968 р. команда київського «Динамо» стала чемпіоном СРСР і перемогла шотландський «Селтік», то саме на мелодію «Черемшини» був створений гімн на честь футбольної команди, в якому були такі слова: «А прийдуть часи, що і «богиню» (малася на увазі «Ніка», якою нагороджували чемпіонів світу з футболу) заховають в українську скриню».

Михайлюк був інший, не такий, як усі. І хоч його тривожили фінансові негаразди (через які змушений був у похилому віці не мемуари писати, а садити й доглядати та охороняти від сусідських курей помідори), він був справжнім композитором. Він весь належав музиці. За своє довге творче життя композитор написав близько 200 пісень. В останні роки багато енергії віддавав відтворенню народних обрядів, пісням на релігійну тематику.

У 2003 р. Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка започаткував проект «У полоні пісень», до участі в якому запросили й Василя Михайлюка. Не було впевненості, що Василь Пилипович приїде, адже переніс вже п’ятий інфаркт. Але композитор все ж приїхав і привіз у дарунок музею автограф пісні «Карпатський вальс», а ще підписав на згадку книжку своїх пісень, яку впорядкували й видали на кошти шанувальників творчості композитора Марія та Володимир Лобураки.

Маестро сів за рояль Володимира Івасюка й зіграв свій останній твір –  молитву «Отче наш»…

Через два з половиною місяця композитора не стало. У Чернівцях на «Алеї зірок» є «зірка Василя Михайлюка». Це наразі єдиний пам’ятник видатному митцеві, чиї твори звучать із різних сцен і сьогодні…

Слухай українське! Дізнавайся більше про творців української музики у рамках проєкту «ПОЗА ЧАСОМ»!

29000, місто Хмельницький, вул. Проскурівська, 30

Довідки щодо документообігу за телефоном: (0382) 70-35-25

Режим роботи Управління культури і туризму

Початок робочого дня: 8:00
Обідня перерва: 12:00 –13:00,
Закінчення робочого дня: 17:15*

* У п'ятницю закінчення робочого дня: 16:00