Володимир Михайлович ІВАСЮК

«Я українець і я того хочу»

(04.03.1949- 24.04.1979)

український композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст (скрипка, фортепіано, віолончель, гітара), поет. Герой України (2009, посмертно), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1994, посмертно), Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1988, посмертно) та номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XXстоліття» (2001, посмертно).

 

Володимир Івасюк народився в місті Кіцмань Чернівецької областів родині учителів. Батько вільно володів шістьма мовами, писав прозу й поезію.

Прожив усього 30 років, але встиг написати 107 пісень, 53 інструментальні твори та музику до вистав.

Захоплювався фольклором - їздив по буковинських селах і збирав народні пісні.

Разом з друзями закинув картуза на бюст Леніна, а коли його знімав – бюст упав. На Івасюка завели справу. Ця подія докорінно змінила все життя композитора.

Вступив у Чернівецький медичний інститут, але був відрахований через «бюст Леніна».

Працював слюсарем на заводі, організував хор із робітників. Був старанним і за це його поновили в медичному інституті, де він вів активну музичну діяльність - створив камерний оркестр. Перевівся у Львівський медичний інститут та вступив до студії у консерваторії на підготовче відділення.

Після завершення медичного інституту розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторіїв класі Анатолія Кос-Анатольського. Був відрахований з консерваторії за те, що під час зйомок фільму «Пісня завжди з нами» він пропускав заняття. Але пізніше відновив навчання в класі Лешека Мазепи.

Мав псевдонім Весняний.

Разом з Ротару вони видали платівку-гігант із дванадцятьма піснями Івасюка «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» — це був нечуваний успіх для молодого артиста. Протягом 1977–1978 років вона мала аж вісім перевидань. Це був перший і єдиний у світі україномовний концептуальний диск — продуманий дизайн конверта, кожна наступна пісня доповнює попередню і водночас є самостійною одиницею.

Івасюк здобуває популярність у Сполучених Штатах, де вийшла його платівка. Артист отримав нечуваний гонорар і заразом — розмову із органами КДБ. Івасюку наполегливо рекомендували віддати гроші у такий собі «Фонд миру», що займався «поширенням соціалізму». На що принциповий Івасюк відповів, що не фінансуватиме «терористичні організації». Промовчав він тільки про те, що американського гонорару він і сам не бачив, бо його просто неможливо було отримати в умовах «залізної завіси».

Про те, що Івасюк «попав у немилість» партії, свідчило й те, що він раз за разом за дивних обставин не отримував композиторських премій.

Влада ставила ставки на Івасюка, адже він був улюбленим композитором України та міг як ніхто інший вплинути «ідеологічно» на молодь. Але Володимир був безкомпромісним. Він хотів служити тільки українському народові.

24 квітня 1979 року, о 8-30 Володимир Івасюк приїхав із Хмельницького, поголився, поснідав. Близько десятої одягнувся, узяв портфель із нотами. О першій він повернувся, узяв якісь ноти, сказав, що іде в консерваторію, за годину повернеться… Не повернувся – пішов у Вічність.


29000, місто Хмельницький, вул. Проскурівська, 30

Довідки щодо документообігу за телефоном: (0382) 70-35-25

Режим роботи Управління культури і туризму

Початок робочого дня: 8:00
Обідня перерва: 12:00 –13:00,
Закінчення робочого дня: 17:15*

* У п'ятницю закінчення робочого дня: 16:00







Відео


Хмельницький цікавий



«Поза часом»: культурний проєкт



Автентична українська абетка