Книгу «Вони перемогли» про справжніх сміливців та переможців у час війни презентували у бібліотеці

13 Вересня 2023 р.
Прес-центр

У Центральній публічній бібліотеці 8 вересня представили важливу і потрібну для кожного з нас книгу — «Вони перемогли. 11 історій про людей з ранами — видимими і невидимими». Авторкою є Анастасія Федченко — журналістка, яка понад п’ять років працює з воєнною тематикою, створюючи різноманітні матеріали для ЗМІ.

У книзі — 11 історій непересічних українців — 8 хлопців та 3 дівчат. Їх ми називаємо героями російсько-української війни. Ці люди — ветерани АТО, пішли на фронт ще у 2014 році. Попре те, що мають понівечені тіла або душі, зранені пережитим, вони живуть і щодня перемагають. На жаль, одного з героїв цих історій зараз уже немає серед живих.

Найточніше про видання каже генерал Залужний у передмові: «Насправді ця книга не про війну — вона про перемогу. Кожна історія, описана в ній, варта того, щоб стати символом нашої спільної перемоги. І ми її неодмінно здобудемо!».

Книга побачила світ у 2022 у видавництві Yakaboo Publishing. Своїм виходом твердо заявляє про українську стійкість і незламність, бо була надрукована в типографії в Харкові, який на той момент активно обстрілювався. Написана була ще до повномасштабної війни. Та події, що відбувалися після 24 лютого, показали, що саме ці теми є зараз для суспільства важливішими й дуже необхідними.

Модераторкою зустрічі у бібліотеці стала місцева літераторка Тетяна Граб-Безушко. Говорить: «Мені історії читалися важко, тому що це все пропускається через себе. Емоції дуже глибокі. Не могла читати більше однієї історії в день. Кожна особлива, кожна вражає. Спільним мають те, що герої виживають завдяки власній силі волі та почуттю гумору. Загалом книга варта для читання кожному, бо зараз ми живемо в час війни. Для того, щоб нам змотивуватися, переходити певні власні болі, варто з таких історії набиратися жаги до життя».

Анастасія Федченко розповідає, що загалом на роботу пішов рік. Ідея з’явилася саме від зустрічей та спілкування з людьми, котрі втратили кінцівки у боях. Авторка зрозуміла, що ці люди не потребують співчуття, вони потребують поваги та підтримки. І про це варто розповісти.

А ще герої книги надихають, власним прикладом допомагають тим, хто в тилу докладає зусиль до перемоги, а ще більше тим, хто зараз на лінії фронту міцно тримає зброю в руках і виборює долю вільної країни для нашої держави. Адже ті 8 хлопців і 3 дівчат не здалися, а натомість «на протезах підкорювали Говерлу й бігли марафони, стрибали з парашутом та здобували медалі на спортивних змаганнях, працювали, подорожували і народжували дітей». Їхні історії вчать водночас «плакати й сміятися, холонути від жаху та дивуватися світлу, якому є місце навіть на війні»…