Десята річниця подвигу Героїв Небесної Сотні. Залишаємося гідними своїх Борців!

19 Лютого 2024 р.
Прес-центр

Цими зимовими днями український календар пам`ятних дат нагадує нам про буремні події десятилітньої давності - масовий громадянський протест, який тривав 94 дні, з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року, охопивши широкі верстви українського громадянства, та увійшов до історії України під назвою «Революція Гідності». Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, а згодом - антиконституційними діями влади. Протестні виступи ширилися всією країною, а центром подій стали столичний майдан Незалежності та навколишні вулиці: Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська та інші.

Мирні акції, котрим самі українці дали назву «Євромайдан», розпочалися під євроінтеграційними гаслами, але згодом перетворилися на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму президента Віктора Януковича – проти корупції та порушень прав людини. Дії влади, спрямовані на придушення протестів силовим шляхом, призвели до ескалації конфлікту та людських жертв. Загиблих під час протистоянь у грудні 2013-го – лютому 2014 року активістів назвали Небесною Сотнею.

Саме в лютому 2014 року протистояння між тодішньою корумпованою олігархічною верхівкою, котра запродала та проігнорувала всенародні інтереси та прагнення, та протестувальниками сягнуло апогею і спричинило до великої кількості людських жертв. Події 18, 19, 20, 21 та 22 лютого 2014 року стали кульмінацією Революції Гідності. За неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, відмову від багатовекторності у зовнішньополітичному курсі, утвердження розвитку України як демократичної європейської країни заплачено дуже велику ціну – людські життя.

Пам’ять про подвиг Небесної Сотні у 2024 році вшановується під гаслом «Залишаємося гідними своїх Героїв!»

Пригадаємо ключові події тих 5-ти поворотних днів лютого 2014 року.

ВІВТОРОК, 18 ЛЮТОГО

Оголошений напередодні лідерами опозиції мирний наступ активістів Майдану на Верховну Раду з метою заклику парламенту повернути Конституцію 2004 р. переріс у масові зіткнення між євромайданівцями і силовиками. Активісти розгромили і спалили офіс Партії регіонів.

«Беркут» розігнав демонстрантів на підступах до парламенту і розпочав штурм Майдану. На боці міліції активно діяли «тітушки». Відбулися сутички у Маріїнському парку, на вулицях Шовковичній, Липській, Інститутській.

До обіду силовики витіснили євромайданівців з урядового кварталу і приступили до «зачистки» Майдану Незалежності.

Щоб відрізати Майдан від підмоги, у Києві зупинили метрополітен та обмежили рух на в’їздах до міста. Призупинено рух поїздів із Західної України. Частину рейсових потягів зупинили в Шепетівці, Фастові. У низці випадків зафіксовано пошкодження залізничного полотна, стрілок тощо.

До 18.00 силовики штурмували Жовтневий палац та Український дім.

Біля 20.00 «Беркут» спробував штурмувати барикади за допомогою двох БТР-ів, але майданівці підпалили одного з них коктейлем Молотова.

Силовики підпалили наметове містечко та Будинок профспілок. Ситуація в останньому склалася катастрофічна – люди рятувалися, вистрибуючи з верхніх поверхів палаючої будівлі. Будинок профспілок горів цілу ніч. Після пожежі знайшли кілька тіл загиблих, одне з яких опізнати не вдалося.

На підходах до Майдану активізувалися «тітушки», які нападали на поодиноких євромайданівців та їхні невеликі групи. Саме так було смертельно поранено журналіста В’ячеслава Веремія.

За день загинуло щонайменше 22 особи, тисячі зазнали поранень. Частину поранених було доставлено в лікарні, іншим надавали допомогу в Михайлівському золотоверхому соборі.

Ввечері відкрито резервні склади МВС. «Беркут» та «тітушки» отримали велику кількість зброї.

СЕРЕДА,19 ЛЮТОГО

Протистояння на Майдані тривало всю ніч. Мітингуючі стримували силовиків за допомогою барикад із палаючих автомобільних шин. «Беркут» суттєво відтіснив євромайданівців. Лінія протистояння змістилася майже до центру Майдану Незалежності.

О 4.15 ранку Президент В. Янукович звернувся до протестувальників з ультиматумом – здатися.

До ранку силовики «зачистили» більшу частину Майдану, але повністю захопити площу їм так і не вдалося. На світанку на Майдан прорвалося кілька автобусів із підкріпленням із Заходу України.

СБУ оголосила про проведення антитерористичної операції на території всієї держави.

Біля 11.00 стало відомо про відправку десантників до Києва із Дніпропетровська.

Увечері «Укрзалізниця» скасувала всі поїзди зі Львова до Києва «через розмиття колії Південно-Західної залізниці на ділянці Тетерів–Коростень».

Ескалація насильства в Києві спричинила нову хвилю протистояння в регіонах. У низці обласних центрів повторно захоплено будівлі обласних державних адміністрацій, управлінь МВС та СБУ. Штурмували адміністративні споруди у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Чернівцях, Ужгороді, Черкасах, Дніпропетровську, Хмельницькому, Житомирі, Вінниці та інших обласних центрах. Штурми супроводжувалися блокуваннями, підпалами будівель силових структур.

Місто Хмельницький – це єдиний обласний центр, окрім столиці, в якому під час подій революції загинули люди. У Хмельницькому 19 лютого після мітингу на майдані Незалежності протестувальники розділилися і кількома групами вирушили пікетувати будівлі прокуратури та Управління СБУ в області. Перед тим вночі на подвір`ї управління всю ніч палили папери, документи. По зібраних біля будівлі СБУ громадянах із дверей та воріт приміщення було відкрито вогонь з автоматів. В результаті від рикошетного кульового поранення на місці загинула медсестра-пенсіонерка Людмила Шеремет та Дмитро Пагор, 1992 р. н., який був важко поранений в голову і помер у лікарні того ж дня, не прийшовши до тями. Основна вимога протестувальників: відкликати спецпризначенців з Києва і щоб вони перейшли на бік народу. Протестувальники кидали у вікна будівлі СБУ коктейлі Молотова, запалав центральний вхід до приміщення, але до людей з Майдану ніхто не вийшов. В результаті будівля згоріла. За фактами смертей громадян і спалення приміщення СБУ було відкрито кримінальні справи.

На 18.00 влада у Києві готувала черговий штурм Майдану, але його відклали. Було оголошено перемир’я і розпочався новий раунд переговорів.

ЧЕТВЕР, 20 ЛЮТОГО

Біля 9 години ранку «Беркут», який всю ніч штурмував Майдан, несподівано покинув зайняті позиції і рушив у напрямку вулиці Інститутської. Активісти сприйняли це як відступ і, пішовши слідом, потрапили в пастку – під прицільний обстріл. Кількість загиблих миттєво зросла до десятків. Люди гинули від прицільних пострілів у шию, голову, груди. Снайпери стріляли в медиків, священиків. На першому поверсі готелю «Україна» облаштували госпіталь для поранених та вбитих.

Удень голова КМДА Володимир Макєєнко заявив про свій вихід із Партії регіонів і пообіцяв зробити все, щоб зупинити кровопролиття. Незабаром було відновлено роботу метро.

Натомість тимчасово припинено продаж квитків не лише зі Львова до Києва, але й зі столиці в західному напрямку – нібито через розмивання колій.

Керівник МВС В. Захарченко підписав наказ про видачу бойової зброї співробітникам міліції.

Опівдні О. Турчинов закликав депутатів Верховної Ради зібратися на екстрене засідання, незалежно від партійної приналежності, з метою зупинити кровопролиття.

До вечора 236 народних обранців зібралися в будинку парламенту. Вони заборонили проведення антитерористичної операції і проголосували за роботу Верховної Ради в безперервному режимі. 18 депутатів вийшли із Партії регіонів. Члени парламенту прийняли рішення відкликати всіх правоохоронців з Києва.

Біля опівночі лідери опозиції В. Кличко, А. Яценюк та О. Тягнибок вирушили на переговори з Президентом В. Януковичем за участю очільників міністерств закордонних справ Польщі, Німеччини та Франції, а також представника Російської Федерації Володимира Лукіна, уповноваженого з прав людини. Результатом переговорів став проєкт «Мирної угоди».

Окремі підрозділи Збройних сил Російської Федерації, порушуючи порядок перетину державного кордону України, незаконно проникли на територію Автономної Республіки Крим, з метою подальшої окупації півострова.

П’ЯТНИЦЯ, 21 ЛЮТОГО

О 16.00 Президент В. Янукович і лідери опозиції підписали угоду, яка передбачала повернення протягом 48 годин до Конституції 2004 р., формування уряду національної єдності і проведення дострокових президентських виборів не пізніше грудня 2014 р.

О 16.53 Верховна Рада ухвалила закон про повернення до Конституції 2004 р. й усунула від виконання обов’язків в. о. голови МВС В. Захарченка.

О 18.30 парламент декриміналізував статтю, за якою було засуджено екс-прем’єр-міністра Ю. Тимошенко.

О 19.00 на Майдані розпочалася панахида за загиблими активістами. На площі зібралися десятки тисяч людей. Більшість із них незадоволені угодою, укладеною між опозицією та Президентом. Присутні вимагали негайної відставки В. Януковича. Під час виступу Віталія Кличка, на сцену прорвався сотник самооборони Майдану Володимир Парасюк, який від імені Майдану відкинув усі домовленості з В. Януковичем і почав вимагати відставки Президента та покарання. Майдан зустрів слова В. Парасюка оваціями.

Янукович у супроводі охорони залишив Київ. Він та А. Клюєв на вертольотах вилетіли до Харкова, де голова місцевої ОДА готував «з’їзд активу» «Юго-Востока».

СУБОТА, 22 ЛЮТОГО

Голова Верховної Ради Володимир Рибак подав у відставку. На його місце обрано Олександра Турчинова.

Верховна Рада призначила нових керівників МВС, Міністерства оборони та СБУ і прийняла постанову про негайне звільнення Ю. Тимошенко. Того ж вечора вона була звільнена і виступила зі сцени Майдану, але її виступ викликав неоднозначну реакцію.

Верховна Рада України прийняла постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» на 25 травня 2014 р. Наступного дня президентські обов’язки були покладені на спікера парламенту О. Турчинова.

В. Янукович біля 11 години ранку виступив із телезверненням, у якому назвав події в Києві спробою державного перевороту і заявив, що не збирається подавати у відставку. Він спробував вилетіти з аеропорту Донецька до Москви, але його не випустили, після цього він втік до Криму.

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті столиці України внаслідок дій силовиків, котрі виконували злочинні накази тодішнього керівництва держави та силових структур, загинула найбільша кількість осіб – 48. У другій половині дня 21 лютого, як уже зазначалося, на столичному Майдані відбулося прощання із загиблими 18–20 лютого. Після відспівування полеглих проводжали в останню путь вигуками «Герой!», «Герої не вмирають!» та піснею «Пливе кача по Тисині». Цих сміливців разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, ми вшановуємо як Героїв Небесної Сотні. Власне назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року. 21 лютого датовано вірші поетес Тетяни Домашенко та Людмили Максимлюк, у яких використано словосполучення «Небесна Сотня». Наступного дня про Героїв Небесної Сотні вже говорили зі сцени Майдану та писали на інтернет-ресурсах. На Урядовому порталі згадка про Героїв Небесної Сотні з’явилася 28 лютого 2014 року.

День Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

20 лютого 2014 року стало не просто черговою датою офіційної події в календарі, а своєрідною точкою неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, до старих корупційних схем та маркером протидії «багатовекторності», насправді ж – проросійському тяжінню у зовнішньополітичному курсі. За все це не просто стояли люди на Майдані, за це заплачено дуже велику ціну – людські життя.

Смерть Героїв Небесної Сотні змінила суспільну свідомість українців, актуалізувавши значущість таких понять, як право на самовизначення, гідність, свобода, суверенність держави, демократія, європейський вибір.

Цього дня ми схиляємо голову перед людською, громадянською і національною відвагою та самовідданістю, силою духу і стійкістю співвітчизників, які віддали найдорожче – власне життя - за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України.

10 років тому у вирі боротьби, з багатоголосся поглядів і цінностей, Майдан витворив спільний для всіх українців ідеал майбутньої України. Цей ідеал був сформульований двома дуже ємкими словами: Гідність і Свобода.

Свобода – фундаментальна характеристика людського існування, це змога вільного вибору та усвідомлення власної відповідальності за цей вибір. Гідність людини є однією з найважливіших особистісних цінностей, закріплених у багатьох правових актах, в тому числі міжнародних. У Конституції України (стаття 3) гідність людини, як і її життя, здоров'я, честь, недоторканність і безпека, визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю. Фундаментальними міжнародними актами проголошується, що визнання гідності кожної людини та її рівних і невід’ємних прав є основою свободи, справедливості і загального миру. Наприклад, у статті 1 Загальної декларації прав людини (1948 рік) йдеться: «Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах».

У ті тривожні для держави часи, у пік ескалації конфлікту взимку 2014 року, українці, яким судилося стати Героями, в революційному пориві зробили усвідомлений вибір, вчинили як справжні громадяни і люди - за покликом серця і совісті, захищаючи правду і право, гідність і честь.

Їхній чин – красномовний доказ того, що почуття справедливості, гідності та честі, право на самовизначення є головними цінностями для українців. Ці риси об’єднують наших героїв – борців за свободу та незалежність України різних часів: Української революції 1917–1921 років, Холодного Яру і повстанців 1920–1930-х, Української повстанської армії, учасників дисидентського руху, Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції Гідності. Разом з тим, не забуваймо, що Героями Майдану і Революції Гідності стали не лише українці, а саме громадяни України, люди різних національностей, які об`єдналися під гаслами свободи людини та соборної єдиної демократичної України.

Герої Небесної Сотні виступили на боці Свободи та Гідності в ім`я майбутнього України та наступних поколінь її громадян. Вони загинули за те, щоб Україна розвивалася як вільна демократична держава.

Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, здатну захистити суверенітет.

20 лютого в Україні – це день жалоби за загиблими під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України, але водночас він закликає вшановувати не смерть, а боротьбу за гідне та вільне життя, жертовність і відвагу. Чітка громадянська позиція та готовність обстоювати її до кінця – це ті якості, які мали Герої Небесної Сотні та які гідні наслідування.

Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих - учасники Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України.

Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були підприємці, студенти й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17. Зі 107-ми Героїв Небесної Сотні – три жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.

В офіційному переліку Героїв Небесної Сотні – прізвища загиблих активістів, які отримали звання Героя України із врученням найвищої державної нагороди України – ордена «Золота Зірка» (посмертно) або були нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні (посмертно). Ще 24 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила постанову № 774-VII, яка передбачала звернутися до наступного Президента України з пропозицією посмертно присвоїти звання «Герой України» полеглим та смертельно пораненим цивільним учасникам збройних конфліктів під час мирних акцій протесту в Україні впродовж листопада 2013-го – лютого 2014 року. 21 листопада 2014 року Указом Президента України № 890/2014 звання Героя України присвоєно 99 загиблим учасникам Революції Гідності. Пропозиції щодо переліку нагороджуваних осіб дала громадська організація «Євромайдан SOS».

Указами № 94/2015 від 20 лютого 2015 року та № 56/2016 від 17 лютого 2016 року звання Героя України посмертно присвоєно ще шістьом героям. Четверо з них – Юрій Дяковський, Юрій Поправка, Володимир Рибак та Дмитро Чернявський – загинули на Донеччині у березні та квітні 2014 року.

27 листопада 2014 року білорус Михайло Жизневський і громадяни Грузії Зураб Хурція та Давид Кіпіані були нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні (посмертно).

У 2017 році єдиним Героєм України – іноземцем став громадянин Білорусі Михайло Жизневський (Указ Президента № 158/2017 від 13 червня 2017 року). Щоб ушанувати іноземців, які віддали свої життя за Україну, Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення зміни до розділу V «Прикінцеві положення Закону України «Про державні нагороди України» щодо присвоєння звання Герой України», який давав змогу присвоювати звання Герой України іноземцям – лицарям ордена Героїв Небесної Сотні (№ 2013-VIII від 13 квітня 2017 року).

Після Революції Гідності було розпочато розслідування вбивств 91 особи (78 мітингувальників і 13 силовиків). У розпочатих кримінальних провадженнях більш ніж 2 000 тисячі цивільних осіб визнано потерпілими. У справах Майдану проходять понад 10 000 свідків, 193 підозрюваних, із них у розшуку перебувають 77 осіб.

У жовтні 2023 року Державне бюро розслідувань завершило розслідування щодо злочинів Януковича та інших дев’яти високопосадовців під час акцій протесту в 2014 році. ОГПУ зокрема повідомив, що дозвіл на арешт експрезидента надано у кримінальному провадженні за обставинами організації вчинення ним зокрема 18–20 лютого 2014 року у складі злочинної групи незаконного перешкоджання проведенню зборів, перевищення працівниками правоохоронних органів влади та службових повноважень, умисних убивств, заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, а також терористичного акту. Розслідування встановило, що колишній президент України разом із головою Служби безпеки, міністром внутрішніх справ, міністром оборони та іншими високопосадовцями правоохоронних органів без законних підстав організували застосування спеціальних засобів, військової техніки, вогнепальної зброї для силової протидії та розгону демонстрантів. Такі дії колишнього президента та екскерівників правоохоронних органів призвели до масових жертв серед учасників акцій протесту в центральній частині Києва, в тому числі до заподіяння смерті 67 цивільним особам. Усього потерпіли 887 цивільних осіб та 132 правоохоронці. Завдано майнових збитків на суму понад 16 мільйонів гривень.

За майже десять років розслідування та з’ясування обставин масової загибелі громадян у період Революції Гідності найбільшу увагу було приділено дослідженню 48 епізодів вбивства та 80 епізодів замахів на вбивства, задокументованих впродовж 20 лютого 2014 року. 18 жовтня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва оголосив вирок у цій справі. Під час судового розгляду було проаналізовано хроніку Революції Гідності для правової оцінки подій 2013-2014 років. З’ясовано, що у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року посадові особи органів влади та їх структур, в тому числі правоохоронних органів, вчинили низку протиправних дій для придушення акцій протесту на Майдані, неправомірно застосувавши зброю та інші спецзасоби супроти мирних протестувальників.

Згідно з рішенням суду, винними у масових вбивствах беззбройних громадян – учасників мирних акцій протесту визнано Олега Янішевського, колишнього заступника командира київського спецпідрозділу «Беркут», та чотирьох беркутівців київської спецроти – Павла Аброськіна, Сергія Зінченка, Сергія Тамтуру і Олександра Маринченка. Із них Янішевського засудили до можливої найвищої міри покарання – довічного позбавлення волі (заочно). Для П. Аброськіна та С. Зінченка суд призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років (заочно). В залі суду вирок почули С. Тамтура (виправданий) і О. Маринченко – засуджений до 5 років позбавлення волі за перевищення службових повноважень (своє покарання вже відбув).

Заочні вироки оголосили через відсутність частини обвинувачених на території України. За попередніми даними, О. Янішевський, С. Зінченко і П. Аброськін переховуються в рф. Їх Апеляційний суд м. Києва 28 грудня 2019 року звільнив з-під варти в межах обміну полоненими між Україною та росією.

Працівники ДБР повідомили про підозру колишнім командирам спецпідрозділу «Беркут», що намагались знищити зброю з якої їхні підлеглі вбили учасників Революції Гідності.

З цієї зброї спецпризначенців 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві було вбито 48 та поранено 90 учасників акцій протесту.

Колишні командир полку та командир роти ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві усвідомлюючи, що надали злочинні накази, вирішили приховати сліди вчинених злочинів та знищити знаряддя вбивств громадян.

Перевищуючи владу та службові повноваження вони організували перевезення зброї з території місця дислокації ПМОП «Беркут» та незаконно знищили табельну вогнепальну зброю у різних місцях Києва. Зокрема, було знищено 24 автомати 7,62 мм АКМС, одна снайперська гвинтівка Драгунова, три рушниці 12 мм «Форт-500» та рушниця «Форт-12» калібром 9 мм.

Дії фігурантів кваліфіковані за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 262 та ч. 2 ст. 263-1 Кримінального кодексу України, максимальне покарання за які – 10 років позбавлення волі.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що колишні Голова СБУ та командувач внутрішніх військ МВС України після розпаду срср проходили військову службу у збройних силах російської федерації, та, як наслідок, набули громадянство рф, отримали допуск і доступ до військової й державної таємниці рф, склали присягу на вірність її народу та перебували на усіх видах забезпечення у збройних силах рф.

Віддаючи накази на застосування насильства щодо мітингувальників, вони діяли в інтересах російської федерації, якій давали присягу.

Зважаючи на те, що частина обвинувачених переховується на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, останніх буде взято під варту і передано суду одразу після звільнення цих територій Збройними Силами України. Максимальне покарання за названі злочини передбачене у вигляді довічного позбавлення волі.

В ході судового розгляду було також проаналізовано роль російської федерації у подіях Революції Гідності. На основі свідчень президента-втікача Януковича та інших високопосадовців доведено, що під тиском москви було прийнято рішення про відмову від підписання угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Доведено факти спонукання кремля до силових дій супроти мітингарів, що проявлялися у надаванні матеріальних ресурсів (зброї, спецзасобів), підготовці силового захоплення Криму, а також задокументовано свідчення про те, що події 20 лютого було використано рф для реалізації планів з окупації частини українських територій, яка 24 лютого 2022 року переросла у повномасштабне військове вторгнення рф на територію України.

Цьогоріч вдесяте Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні. Вдесяте в умовах війни з росією. Нині маємо десятки тисяч загиблих від російської зброї. Але щорічно 20 лютого згадуємо борців, які першими загинули за те, щоб Україна не зникла з мапи світу, щоб північний агресор не поглинув її. Імена Героїв Небесної Сотні стоять першими у мартирологу загиблих у російсько-українській війні. Адже нині ми знаємо, що російська зброя була спрямована вперше проти громадян незалежної України не в лютому 2022 року, і навіть не навесні 2014-го, а в січні та лютому 2014 року, коли у середмісті Києва від вогнепальних поранень і газового отруєння гинули активісти Майдану.

Прапор Свободи і Гідності, розгорнутий Героями Небесної Сотні, підхопили і підняли над Україною сотні тисяч нових Героїв, котрі здобудуть для соборної держави волю і звільнять рідну землю від загарбників. До перемоги! Слава Україні! Героям Слава! Смерть ворогам!

Музей історії міста Хмельницького