ЖИТТЄДАЙНІ БАРВИ – ДЛЯ ПЕРЕМОГИ СВІТЛА У СВІТІ

22 Березня 2025 р.
Прес-центр

В музеї історії міста Хмельницького відкрилася художня експозиція під назвою «Мистецтво, яке лікує душу» талановитих живописців сучасності, викладачів факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету Любові Миленької та Віктора Трачука.

Загалом представлено 28 художніх робіт, переважно в техніці олійного живопису.

Із них – 16 картин: пейзажів, портретів, натюрмортів пензля членкині Національної спілки художників України, почесної діячки культури України, дизайнера, графіка, живописця, викладача кафедри рисунку та проєктної графіки факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету Любові Миленької.

Ще 12 робіт - етюдів з краєвидами Поділля та Карпат, що репрезентують один із напрямків творчості майстра станкового живопису, графіка, дизайнера, старшого викладача кафедри рисунку та проєктної графіки факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету Віктора Трачука.

У затишній експозиційній залі музею з чудової нагоди зібрався мистецький бомонд обласного центру: члени НСХУ, провідні художники сучасності, викладачі та студенти, Хмельницького національного університету, мистецтвознавці, містяни, закохані в образотворче мистецтво.

Учасники презентації хвилиною мовчання вшанували пам`ять і подвиг воїнів, котрі віддали своє життя за державний суверенітет і непорушність кордонів України та висловили вдячність бійцям-героям, котрим Україна завдячує нині своїм існуванням.

До гостей з вітальним словом звернулася провідний зберігач фондів музею Вікторія Папонова. Пані Вікторія подякувала митцям за невтомність у творчості, в бажанні дарувати людям красу, естетичну насолоду, тепло і світло своїх сердець, адже кожен автор закодовує, втілює на полотні власні переживання, відкриття, мрії, відкриває глядачам світ у його різнобарв`ї і настроях. Якраз у роботах живописців Любові Миленької та Віктора Трачука поряд з високим технічним виконанням непомильно зчитується надзвичайно позитивна енергетика, котра дарує глядачеві наснагу, зцілює душевні рани, налаштовує на філософські роздуми, передає авторський настрій, захоплення красою, досконалістю довколишнього світу, природи, людської душі. Велика життєва удача для українських студентів, зокрема й наших подолян, – мати таких викладачів, переймати від них секрети майстерності, наголосила пані Вікторія. На знак вдячності за співпрацю та з нагоди відкриття виставки вручила художникам Любові Миленькій та Вікторові Трачуку подяки від управління культури і туризму Хмельницької міської ради.

Колег по творчості душевно привітав голова Хмельницького обласного осередку Національної спілки художників України Микола Мельничук. Пан Микола з великою повагою говорив про творчість корінної запоріжанки Любові Миленької, котра разом з чоловіком, також художником, Ігорем Бобровським, уродженцем Старокостянтинова, переїхала до Хмельницького в травні 2022 року, і одразу ж заявила про себе як непересічний майстер палітри та досвідчений педагог, який уміє і має що передати молодим художникам. І саме за рекомендацією хмельницького осередку Любов Павлівна вступила 2023 року до НСХУ. Микола Леонтійович підкреслив безумовно органічне та вдале розташування експонованих творів в затишних апартаментах музею, де антураж та експонати створюють камерну, по-родинному затишну атмосферу й налаштовують на споглядальний умиротворений лад. Співпраця музею та митців, на щастя, триває та обіцяє й надалі бути плідною.

Надзвичайно тепло та емоційно віншувала шановних експонентів членкиня НСХУ, відома мистецтвознавиця, котра в нашому обласному центрі відкрила силу-силенну мистецьких імен, пані Людмила Рожко-Павленко. З особливим пієтетом Людмила Федорівна відгукнулася про роботи і Віктора Трачука, і Любові Миленької, котрі вдало поєдналися в експозиції. Про творчість своєї землячки за народженням Любові Павлівни Миленької промовиця висловилася з надзвичайним захопленням. Адже сама вона народилася на Донеччині, якраз на межі із Запорізькою областю, звідки родинне коріння Любові Миленької. Тож і серце відгукується на рідні та милі з дитинства степові краєвиди й Дніпрові кручі, дивовижні куточки й стежки острова Хортиця… Не менший захват викликають і портрети, і мариністика, й вишукані натюрморти, ретельно виписані квіткові композиції пензля Любові Миленької. Філософські, глибоко настроєві пейзажі Віктора Трачука засвідчують спостережливе око, вправну руку майстра, що впевнено, непомильно кладе мазки на полотно, досліджуючи українську природу, її благодатні краєвиди, мінливі настрої, експериментує з кольорами, світлотінями. «Ця виставка – дуже близька, рідна моєму серцю, - зауважила пані Людмила, - адже кафедра дизайну нашого університету – й моя альма матер, де я пропрацювала 13 років викладачем». Побажала подальших здобутків, мирного неба, снаги й здоров`я художникам, усім присутнім.

З великим захопленням гості дізнавалися про життєвий та творчий шлях художників, пошуки й знахідки у великому мистецтві творення художніх образів. Любов Миленька народилася в Запоріжжі – на батьківщині козацької вольниці, її батько - з діда-прадіда запорізький козак. Мальовнича, щедра природа Наддніпрянщини, перекази легендарного острова Хортиця з дитинства закарбувалися світлими спогадами в її серці й стали джерелом натхнення на все життя. В експозиції представлені її твори на цю тему: «Перший сніг на Хортиці», «Сонячна стежка на Хортиці», «Весняний ранок на Хортиці», котрі дуже влучно унаочнюють душевне ставлення авторки до рідних місцин, її неповторно м`яку манеру письма на полотні, скрупульозну увагу до деталей, трепетну залюбленість у предмет свого зображення, котре художниця доводить до такого вдосконалення, що її картини дихають та міняться кольорами й світлом, наче живі істоти. Саме тому, за зізнанням мисткині, кожна робота, в яку вкладено стільки любові та душевних сил, дорога їй, наче власна дитина. Пані Любов провела експрес-екскурсію своєю експозицією, розповіла про історію створення та цікаві секрети, зашифровані в її картинах. Приміром, гостям пощастило дізнатися таємниці символіки її свіжої роботи «На варті віків. Фортеця. Старокостянтинів», 2024 р. Надзвичайно цікавий ракурс обрала, інноваційний підхід виявила художниця в зображенні відомої краянам пам`ятки архітектури - сторожової башти в Старокостянтинові. В анасамлі з древніми стінами укріплень вежа поглядом ізсередини на її полотні являє собою український тризуб, виступає як монументальний знак нашої сили, стійкості, звитяги, та ще асоціюється з птахом-орлом, котрий закриляє місто над Случчю, оберігаючи від злих сил. Маленький штрих – трек від літака в різнобарвно іскристому безхмарному небі над твердинею - наче ДНК-хромосома незламної української нації, навіки прописана на усіх семи небесах над цією, Богом даною, українцям землею. Кожна робота художниці – довершений шедевр. І І це - не лише завдяки тому, що Любов Павлівна здобула гідну освіту: закінчила Одеське державне училище імені М. Грекова, навчалася в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова та Московському вищому художньо-промисловому училищі. А й – наслідок її невтомної праці над собою, колосального досвіду праці й самовдосконалення на мистецьких фестивалях, пленерах, виставках, багатьох років викладацької роботи. І нині вона, окрім того, що самовіддано передає свій досвід студентам, ще й натхненно, іноді, справді, до самозречення, але плідно, результативно працює у своїй творчій майстерні тут, у Хмельницькому. Її роботи прикрашають приватні колекції в Україні, ближньому й дальньому зарубіжжі.

Цікаво, інтерактивно, у формі бліц-інтерв`ю, провели презентацію творчості нашого талановитого земляка Віктора Трачука ведуча свята Вікторія Папонова та сам майстер палітри. Народився художник в історичному містечку Дунаївці, у родині лікарів. У ранньому шкільному віці, 1983 року переїхав з із сім`єю до обласного центру. Тут хлопчик захопився однаково й авіамоделюванням, і малярством. В художній школі потрапив до класу молодого майстра, вдумливого педагога, майбутнього народного художника України Миколи Мазура. Також багато почерпнув з науки у знаного тоді митця й педагога Олександра Кисельова. Вже ранні роботи Віктора Трачука виявили його неабиякий художній хист, тож беззастережно обрав мистецьку стезю. Закінчив Київський державний художній інститут, стажувався, шукав власне творче «я», розширював кругозір, спілкуючись зі знаними митцями по містах України, Прибалтики… Нині пан Віктор працює як живописець, графік, архітектор. Виконує проєкти пам`ятних знаків, монументів. Йому підвладні всі образотворчі жанри: портрет, пейзаж, натюрморт, а також – релігійна, історична картина. Із 1975 року Віктор Антонович представляє свої роботи на виставках, тож цьогоріч минає вже 50-та, ювілейна річниця його експозиційної діяльності! До цього слід додати солідний педагогічний досвід Віктора Трачука, котрий залюбки передає студентам тонкощі творчого ремесла. Віктор Антонович полюбляє мандрувати з етюдником парками і путівцями, лісовими стежками, вздовж подільських річок, роздоллями Поділля й величними бескидами й полонинами Карпат. Усі його майстерні пейзажі написані з натури, що знову ж свідчить про неабиякий талант та спостережливість митця, кожна робота котрого – наче віконце у дивовижний, неповторної краси світ української природи. До слова, й дружина пана Віктора – знана на Поділлі талановита художниця, архітектор Надія Храмова. І донька Ганна також успадкувала від батька й матері й художній хист, і любов до творчості. Картини Віктора Трачука на релігійну тематику прикрашають католицькі й православні храми. Багато картин перебувають у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Ігор Ковтун, завідувач кафедри рисунку та проєктної графіки факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету, привітав шановних експонентів від себе і від імені колег з викладацької роботи. Зауважив: виставкові роботи, представлені на експозиції, - це лише мала частина того, що являють собою насправді ці потужні особистості митців, педагогів, майстрів, людей широкого виміру і неймовірної душевної глибини. Поряд з рутинною звітною роботою, поряд з динамічною, творчою викладацькою роботою-посвятою, ці люди з дивовижною цілеспрямованістю й прагненням до творчої самореалізації знаходять час для мистецтва, творення нових образів і нових шедеврів, подаючи молодому поколінню, студентам зразок людяності і майстерності високого ґатунку.

Керівник громадської організації «Хранителі спадщини», викладач академічного малюнка Університету Третього віку, мистецтвознавець Радимир Міляр привітав колег по творчому цеху зі мистецьким святом, наголосив на важливості прагнення творців прекрасного дарувати позитив, гармонію, красу, світло у такий непростий для краян час.

Додали настрою гостям та естетичної насолоди від споглядання високохудожніх творів музичні виступи. Землячка Любові Миленької співачка, лауреат міжнародних конкурсів, володарка оперного голосу неймовірного діапазону Наталія Латун артистично, майстерно виконала а капела пісню Андрія Лісовського «Дзвін». Подякувала від імені гостей із Запорізького краю подолянам за гостинність, відкритість, душевність, чуття єднання та братерства на єдиній для нас усіх українській землі.

Обдаровані вихованці Хмельницької музичної школи № 1 імені Миколи Мозгового разом зі своїми керівниками підготували твори, співзвучні з образами художніх полотен. Учениця Анна Петровська (викладач Надія Хань) виконала твір «Пісня по колу» А. Е. Райха. А Поліна Далека (викладач Світлана Кучерук) порадувала «Ліричною піснею» М. Дремлюги.

Після закінчення офіційної частини гості ще з приємністю спілкувалися, обмінювалися враженнями про експозицію. Зробили спільне фото на згадку про добру подію.

Виставка «Мистецтво, яке лікує душу» триватиме до 20 квітня.

Музей історії міста Хмельницького.