Писанкарство як натхнення, як розрада і як професія…

5 Квітня 2025 р.
Прес-центр

3 квітня 2025 року у затишній залі Хмельницького обласного краєзнавчого музею відкрила свою третю персональну виставку писанкарка Світлана Делікатна. Вона не просто впродовж багатьох років займається розписуванням яєць, а й перетворила це заняття на професію, бо викладає предмет «писанкарство» у Художній школі. Якщо вірне твердження, що все починалося з яйця, то сам Господь велів ставитись до нього як належить – плекати і леліяти, адже з нього може з`явитись нове життя. А ще берегти і прикрашати, бо оздоблене всякими узорами – символами, а ще й освячене, воно має магічну міць і силу, або підносити і дарувати тільки добрим людям на добробут і процвітання. А розписане давніми узорами, які передаються від покоління до покоління, які збережені і роками-віками повторюються вправними вмілими руками, воно є вмістилищем коду народу, який має його за одну з найбільших цінностей, що її не можна виміряти в матеріальному еквіваленті… І тоді воно стає ПИСАНКОЮ! Адже недаремно на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини, яка проходила у грудні 2024 року у Парагваї, українську писанку визнано культурним надбанням людства.

Виставка триватиме до 11 травня.

Власне, все що тут написано про розписане яйце-писанку, робить з ним Світлана Делікатна. Вона твердо вірує у те, що «Ми, українці, нащадки землеробів, які з великою повагою ставилися до землі, природи та людей. На писанці українці пишуть свій генетичний код, з року в рік, з віку в вік… Українські звичаї, традиції, обряди – це втілені в рухи й слова світовідчуття та взаємини між людиною та природою, між людиною і людиною». А ще вона вважає, що «Писанка - це подяка Богу за життя. Писанка дарує надію і віру у краще майбутнє». Тому -то пише писанки впродовж усього календарного року, не зважаючи, чи то до Великодня, чи ще до якогось свята, чи й для науки своїм учням, щоб передати багатющу писанкарську спадщину юному поколінню і не лише їм. Світлана Делікатна постійно проводить майстер-класи, навчаючи азам писанкарства і тих, хто лише долучився, і допомагає удосконалюватись тим, хто робить це не вперше. Зараз, напередодні Великодня, в неї безліч замовлень на проведення майстерок, бо для багатьох, як і колись для неї в перші дні війни, писанкарство стає тією розрадою, коли за розписом хоч на якійсь час забувається лихе лихоліття, що його принесла війна, а душа повниться тихою радістю творення. Ті узори і прадавні орнаменти, які переносяться на писанку, зближують нас з далекими пращурами, націлюють на дієві справи з метою найскорішого припинення війни і досягнення миру, в якому, як і завжди в Україні, буде панувати яйце, з якого все починалось і продовжувалось – наша ПИСАНКА, яка супроводжує по життю нас з вами!