До Центральної публічної бібліотеки на зустріч з читачами завітав Руслан Горовий

На зустріч із читацькою авдиторією до Центральної публічної бібліотеки м. Хмельницького завітав 26 квітня Руслан Горовий. Український журналіст, автор відомого проєкту «Служба розшуку дітей», музикант і письменник (його перу належать збірки повістей та оповідань, вірші), співзасновник видавництва «ТаТиШо» — він відвідав місто Хмельницький у межах свого книжкового туру. Бібліотеки вважає осередками українськості зараз, місцями, де живе українське життя, тому саме в них зустрічається з книголюбами країни.

Творчий вечір пан Руслан розпочав із розповіді про себе. Народився в Конотопі, жив на Донбасі, а в Києві, де мешкає зараз, відбувся як режисер і документаліст. Має багато потрібних і важливих занять. Попри серйозний багаж літературних робіт, себе письменником не вважає. Пише «в телефон, коли багато збирається в голові». «Щось стає оповіданням, щось стає віршем, а щось нічим не стає і зникає з появою нового телефона. Я ніколи не знаю, чи буде наступна книжка…» — розповідає гість. 

Про справжнє українське село, правдиву українську історію, ділиться, дізнався, коли почав працювати. І тоді, і зараз для себе і для інших визначив і стверджує: «Якою мовою ти думаєш, такий навколо тебе світ!». Для українця — українська.

Фото із www.facebook.com

Був на Майдані, бачив і знає війну, волонтерить. Перша його книжка нонфікшн, щоденник 7 місяців 2022-го зветься «Жили собі люди» («Once upon a nation»). В описаний період автор знайшов спосіб, як можна допомагати людям, бути реально корисним, не втрачати час, коли тебе до війська не беруть. У книзі немає жодного вигаданого слова. Є ілюстрації. Текст двома мовами — українською та англійською.

На зустрічі розповів і про:

  • «Поіменник» — єдина, що розтягнулася на кілька років, але саме та, яка дала фінансову можливість на початку повномасштабної війни допомагати, закривати потреби.
  • «Про людей». QR-код відправить у мандрівку, де розміщені тут оповідання зачитають відомі люди.
  • «40… або чому чуваки не святкують». Тут кожне оповідання — це вік чоловіка. Твори не пов’язані між собою. Якщо їх прочитати разом, то складеться роман про Україну.
  • «Гагарін і Барселона» — єдина, що не має у собі теми війни. Вийшла в час Майдану. Передмову писав Андрій Кузьменко (Скрябін).
  • «Казки на ніч» — короткі прозові форми.
  • «Скабки» — остання, що видана (2024 рік). Каже пан Руслан: «Це — ментальні скабки, які я повиймав у себе з голови, щоб жити далі». Називає ще її «мистецькою цеглиною», бо та містить багато малюнків.

Розповідаючи про ці видання та інші, з кожного намагався щось зачитати. Вражав присутніх «спазмом» глибоких і справжніх емоцій, які вони отримували від сюжетів, дивував тонким авторським вмінням бачити живе життя.

Фото із www.facebook.com

Представлення своїх книг завершив гумористичними — «Конотоп і всі, всі, всі…» й «Ми». А далі показав книги дружини — Людмили Горової. Пишається її талантом віршувати для дітей.

Насамкінець творчої зустрічі в бібліотеці влаштували автограф-сесію. Очікувано, що отримати книгу з підписом Руслана Горового та ще й зробити спільне фото хотілося чи не усім присутнім.


Хмельницький цікавий



У 1991 році Марія Ковбасіста стала ініціаторкою створення дитячого ансамблю бандуристів “Намистечко”. Про зразковий аматорський колектив бандуристів, яки діє у Хмельницькій школі мистецтв,— наша розмова.



Великодня інсталяція у середмісті