Виставка «Я люблю малювати»

19 Вересня 2025 р.
Прес-центр

Нехай наші «Берегині» Україну бережуть!

Виставка від 8 вересня 2025 року в циклі «Я люблю малювати» представляє твори цьогорічних випускників 4-го класу викладачки Світлани Костюшко. Світлана Антонівна випускниця нашої школи (клас Надії Сіренької), з відзнакою закінчила магістратуру Хмельницької гуманітарно – педагогічної академії. Як викладач основних дисциплін працює у Художній школі з 2010 року, як художник-живописець неодноразово брала участь у виставках колег, як майстер ручної вишивки і членкиня Хмельницької міської народної студії «Рукотвори» активно представляє свої роботи на різноманітних вернісажах. За активну творчу роботу була удостоєна стипендією Президента України, як прекрасний фахівець – педагог має звання «старший викладач», неодноразово відзначалась стипендією Хмельницької міської ради. Її нинішні вихованці свої випускні роботи виконали на конкретну тему, пов`язану з мрією не лише учнів, а й усього українського народу про очікувану Перемогу в жорстокій війні з ерефією. Їхні берегині всі різні – ці богині добра, захисту людини, оселі, малих дітей і всього живого на землі! Деякі повторюють у живописному виконанні традиційну ляльку – мотанку, дехто зображує їх у вигляді ангела, який своїми крилами прагне захистити не лише нашу країну – Україну, а всю планету від злих сил. А випускниця Поліна Кукуруза (яка, до речі, продовжує навчання у 5-му класі, бо мріє пов`язати свою долю з образотворчістю) зобразила Ангела-воїна – красуню дівчину з автоматом як захисницю рідної землі. Вони всі такі різні ці випускники Світлани Костюшко: безпосередні і зосереджені, веселі і серйозні, пустотливі і спокійні, - проте їх об`єнало спільне навчання, любов до творчості і природне обдарування, яке в них розкрила Світлана Костюшко. До речі, вона продовжує їх навчати вже у 5 класі, готуючи до вступу у мистецькі виші. І ви, якщо маєте початкову мистецьку освіту, ще навчаєтесь у старших класах школи, можете прийти до нас у художку, а гарну підготовку ми вам гарантуємо! Ласкаво просимо!

Я люблю малювати «Моє прекрасне Поділля»!

Виставка від 10.09.2025 в означеному циклі – особлива. Техніку всіх представлених творів можна назвати по-різному: «живопис ниткою» або «нитяний гобелен на папері», або ж «графічні колажі з барвистих ниток». Як хочете – так і називайте, бо ж все це може бути недалеким від істини: основні засоби виразності в графіці – лінія, пляма і штрих. На цих творах кольорові нитки викладені по лініях, які утворюють кольорові плями, а штрихи окремих барв додають зображенню об`єму. То ж все, як у графіці. Мистецтво текстилю або художня тканина здавна використовує різноманітні нитки для створення красивих ужиткових речей, які зазвичай методом переплетення утворювали цільний виріб. Сучасні художники роблять так званий «нетканий гобелен», де знову ж таки нитки по різному прикріплюють на основу. У творах, присвячених рідному краю і представлених на виставці, кольорові нитки (шерстяна, акрилова, бавовняна пряжа) закріплюються на паперовій основі за допомогою клею. А «живопис ниткою» це скоріше символічна назва, адже ниточки так добираються, що утворюють не просто зображення, а надзвичайно цікавий образ – живописний краєвид, в якому і сонце встає, і сяє у полудень, і сідає за обрій, тут і поля – лани мріють, і дерева ростуть, тягнуться до сонця і гнуться під вітром, і вода хлюпочеться в річках, бо і Дністер, і Південний Буг увічнили у своїх картинах юні художники. Ці твори потрібно ретельно розглядати, хоч здалеку вони ще гарніші, бо, як з творами живопису в імпресіоністичній манері, з ними потрібно знайомитись на відстані. А виконали їх учні 2 класу (зараз вони всі вже навчаються у третьому, ці витвори вони зробили у минулому навчальному році) викладачки Лариси Слюсаренко. Випускниця нашої Художньої школи класу Надії Сіренької, вона має вищу педагогічну освіту з мистецьким нахилом, закінчила Криворізький державний педагогічний інститут і як вчитель образотворчого мистецтва має великий досвід. Як і її перша вчителька по художці, вона велика винахідниця: все знає і вміє з образотворчості: малювати на різних основах і в різних техніках, ліпити, витинати, в`язати, валяти, розписувати, шити-вишивати, а ще ж є сотні нововинайдених засобів творення художнього образу, які вона позичає у винахідників, сама дошукується нових прийомів і видозмін і все це залюбки передає своїм учням у школі. А ще вона волонтерить по шпиталях і навчає мистецьких премудростей одужуючих воїнів, допомагає їм у реабілітації. Її неймовірно люблять діти, шанують батьки і поважають колеги. Учні викладачки беруть участь у багатьох конкурсах і виставках різного рівня, отримуючи заслужені відзнаки і нагороди. Потрапити у клас до Лариси Миколаївни Слюсаренко – велика удача. Ось випустить вона своїх пташат, які вже у третьому класі і буде набирати знову. Не пропустіть, віддайте їй в науку через 2 роки ваших підростаючих діток! І всі будуть вдячні: і ви, і діти!

«Я дитина – я малюю!» – «Я люблю малювати!»

Нарешті закінчився дощ, погода знову висвітлила небо, все сяє під сонечком, ніби літо ніяк не хоче поступитись осені! А на Проскурівській, 60/1, 16 вересня 2025 року, додають позитиву роботи учнів Хмельницької художньої школи, які рядком розташувались під вікнами особливого класу. В ньому навчаються діти, які попри все дуже люблять малювати! Твори, що тут демонструються, виконали учні, які цього року закінчили базовий підрівень навчання, тобто є випускниками 4-го класу. До речі, це перший випуск учнів з різною нозологією, які вміло і талановито кілька років поспіль опановували навички образотворчості. Перших інклюзивних учнів школа прийняла ще у 2017 році, дехто з яких дотепер стали студентами Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», хтось навчається у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, а хтось самостійно займається декоративно-прикладним мистецтвом, зокрема вишивкою, витинанкою. А школа продовжує приймати особливих дітей з особливими освітніми потребами. На сьогодні 25 учнів відвідують класи школи, де ними опікується Майя Вікторівна Тимчук – викладачка, яка має достатній досвід роботи з дітьми, бо й сама мама чотирьох вже дорослих дітей, а також має 2 спеціальні освіти як майстер-кераміст і як вчителька. Попри всі складнощі роботи з особливими дітьми, вона їх дуже любить, а вони відповідають їй взаємністю. Бо з самого початку їй приходиться вчити цих здібних діток правильно тримати олівця чи пензлика, розводити акварельні фарби, рівненько класти кольорову лінію, затушовувати великі плями, а потім вже й сюжетні картинки малювати! А також виконувати всі завдання, що передбачаються програмою навчання. Не без того, що приходиться допомагати їм у виборі теми, колориту, а то й трошки підрисувати (до речі, положення про виховання таких діток це робити дозволяє і заохочує), щоб вийшло гармонійно і красиво! А як радіють діти, коли твір виходить зрозумілий, гарний і тішить їх самих, а також їхніх батьків! А ще коли вони за свої роботи отримують дипломи і грамоти за участь у різноманітних конкурсах! Ми так само радіємо за наших талановитих учнів і дуже хочемо, щоб всі, хто має щире серце зробили це разом з нами!

«Я люблю малювати!» «Звичаї і обряди України»

19 вересня 2025 року. Попри примхи погоди ми сьогодні все одно виставились! Нинішня виставка з циклу «Я люблю малювати!» розповідає про незнищенний пласт української культури, до якого допомогла доторкнутись своїм учням Олена Вікторівна Тачанська. Я назвала виставку «Звичаї і обряди України», на якій експонується лише 12 робіт, хоч виконано було майже вдвоє більше, а пояснюється це рамками циклу. Учні малювали свої твори як випускну роботу 4 класу базового підрівня. На одному з фото в добірці фотографій можна побачити цілу зграйку дівчат і одного юнака, які тісною дугою оточили улюблену вчительку в свій особливий день. Олена Вікторівна – випускниця не тільки нашої школи (клас Людмили Гарієвської), а й Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту; в школі на постійній основі працює з 2017 року. Вона увібрала в душу кращі традиції, закладені вчителями, і успішно передала учням свого першого випуску. Недаремно більшість з них продовжує навчання у п`ятому класі, мріючи про майбутню вищу мистецьку освіту. У творах наших експонентів можна відстежити календарні свята, які зазвичай проходили в Україні в історичному минулому, якісь з них не переривалися, а деякі повернулись до нас знову. Цікаво, що майже всі роботи виконані в яскравій легкій манері, що нагадує традиційний український розпис. Характерним для цих творів є те, що вони беруть за основу певний звичай або свято, по-своєму його інтерпретуючи. Від зимової Коляди до Великодня, від Купальських ворожінь над вінками з мрією про судженого до одягання вінку в день традиційного Весілля, - розкриті ці чотири основні сюжети, і щоразу вони передаються в учнівських творах оригінально та яскраво. Починає виставку символічна картина, що уособлює Берегиню – Україну. Молода жіноча півфігура у вінку з квітів і золотого колосся наче виростає з могутнього Дерева життя, тримаючи в руках вишитий рушник, як покров, яким Берегиня готова прихистити і діток, що бавляться у писанковому колі, і наше місто з символічною пожежною вежею (зображені зліва) і будівлі, зранені і зруйновані жорстокою війною, яку ми зараз переживаємо (намальовані справа). Наші учні, пам`ятаючи минуле, живуть у сьогоденні, мріючи про щасливе майбутнє, яке неодмінно настане і всі наші випускники будуть щасливими! Дякуємо славним воїнам ЗСУ за можливість творити і мріяти! Слава Україні!

Хмельницький цікавий

У 1991 році Марія Ковбасіста стала ініціаторкою створення дитячого ансамблю бандуристів “Намистечко”. Про зразковий аматорський колектив бандуристів, яки діє у Хмельницькій школі мистецтв,— наша розмова.

Великодня інсталяція у середмісті

Новини

Виставка «Я люблю малювати»

КОНТАКТИ