29 січня – День пам’яті Героїв Крут.

29 Січня 2026 р.
Прес-центр

ЇХНІЙ ПОДВИГ – ВІДЛІК МАЙБУТНІХ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕМОГ

29 січня – День пам’яті Героїв Крут.
Щороку 29 січня в Україні вшановують Героїв Крут. Наймолодшому було 15, деяким – по 16-17 років. Однолітки наших старшокласників та студентів коледжів, першокурсників університетів.
У пориві патріотизму, волелюбства, безумовної, жертовної любові до України, котра тільки-но врешті проголосила усьому світу про свою, віками виборювану державність, ці безстрашні юнаки виступили на бій проти російсько-більшовицького війська загарбників, що переважало уп’ятеро. Віддавши свої життя, вони перемогли ворога силою духу та незламності. Вони стали народними Героями, осяявши своїм подвигом шлях подвижницької боротьби майбутнім поколінням українських героїв. Їхній героїчний чин змінив хід української історії.
29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути, що на Чернігівщині, щонайменше 400-600 українських курсантів, студентів та козаків вступили в нерівний бій з 4-тисячним підрозділом червоної гвардії під проводом Михайла Муравйова. З-поміж усіх українських добровольців, котрі виступили в цьому бою проти армії досвідчених в боях, в рази краще озброєних більшовицьких солдатів і матросів, було чотири сотні цивільних, юних віком: студенти Київського університету Святого Володимира, гімназисти. Вони вперше в житті взяли до рук зброю за лічені дні до бою.
Цей нерівний бій тривав цілий день. Українські добровольці змогли затримати наступ ворога, зруйнувавши залізничні колії, що дозволило уряду УНР виграти кілька днів для евакуації з Києва та підписання важливого Берестейського мирного договору. Однак героїчний опір оборонців Крут не обійшовся без трагічних сторінок. Частина українських захисників загинула під час бою, а 27 студентів та гімназистів, які під час відступу потрапили в полон, були страчені більшовиками. Відступаючи, юні бійці заблукали в темряві й повернулися на станцію Крути, вже зайняту більшовиками – розгнузданою ордою заброд. Юнаків жорстоко катували. Перед розстрілом молоді патріоти не благали про помилування, а заспівали «Ще не вмерла України…».
Хоча з військової точки зору бій закінчився відступом українських сил, стратегічно це була перемога. Ціною власних життів молоді герої затримали ворога на чотири дні на підступах до Києва. Це дало змогу уряду Української Народної Республіки ліквідувати повстання більшовиків на заводі «Арсенал» у столиці, підписати українським дипломатам мирний договір у Бересті, що означало міжнародне визнання української незалежності: Україна була визнана як самостійна держава, суб`єкт міжнародного права. Також українці виграли час, щоб подбати про зміцнення оборони держави. Зрештою, чин Героїв Крут дав зрозуміти частині тодішніх українських політиків-соціалістів, які хотіли домовлятися з московськими більшовиками, що говорити з агресором про мир може лише сильна держава, яку підпирає власна могутня армія. Без потужної військової сили державність не збудуєш. Армія УНР на той час отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.
Більшовики в Україні зустріли такий опір, який вичерпав їхні сили і сповільнив та зупинив посування далі на захід. У квітні 1918 року, завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ, Україна була звільнена від більшовицьких військ. У березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради, тіла 28 вояків-крутянців перевезли до столиці й урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі. Михайло Грушевський, голова Української Центральної Ради, у цей день промовляв : «…От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров’ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!..

Ця подія стала першим величним вшануванням борців за незалежність у XX столітті. Тоді Павло Тичина присвятив Героям Крут вірш «Пам’яті тридцяти», який назавжди вписав цей подвиг у культурний код нації.

Події під Крутами мали величезне символічне значення для української історії. Вони довели, що навіть у найскладніші часи є люди, готові віддати життя за рідну землю.
Роковини бою під Крутами почали відзначати урочисто у 1930-х роках на заході України. До Києва пам’ять про героїчний чин оборонців Крут стала повертатися у 1991 році. 29 січня 1991 року за ініціативи та участі В’ячеслава Чорновола недалеко від місця бою було встановлено березовий хрест. У 1998 році силами товариства «Броди-Лев» неподалік з’явився курган зі стелою і написом «Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули геройською смертю в борні за її волю». Тоді ж встановили меморіал на Аскольдовій могилі в Києві.
У 2006 році на станції Крути відкрито Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут». Центральним елементом комплексу є 10-метрова червона колона, що символізує Київський університет. Тут також відтворений перон та створено музей.
Герої Крут залишаються джерелом натхнення для сучасних українських воїнів, які захищають нашу землю на передовій, і для всієї нації. Їхній подвиг нагадує, що боротьба за свободу ніколи не буває легкою, але завжди є необхідною. Битва під Крутами — це приклад мужності, який має залишатися в наших серцях. Ці юнаки віддали своє життя за ідею, за мрію про незалежну Україну. Їхній подвиг є знаковою частиною української історії та ознакою нашої ідентичності. Герої Крут довели, що незалежність України — це цінність, за яку варто боротися. Їхня самопожертва стала символом нескореності українського народу, який завжди прагнув до свободи та утвердження Української державності.
Нині паралелі між подіями 1918 року та сучасною війною за незалежність є очевидними. Як і понад століття тому, українська молодь взяла до рук зброю, щоб зупинити того самого рашистського агресора. На жаль, історія вкотре повторилася. За понад сто років ординське нутро північного сусіда зовсім не змінилося. У теперішньому протистоянні російський окупант знову несе терор, масові вбивства, катування, мародерства та руйнування на українські землі. Як і понад сто років тому, нині нащадки більшовицьких загарбників знову погрожують «взяти Київ за декілька днів». І знову цвіт української нації змушений самовіддано проливати кров за незалежність нашої держави. Молоді українські Герої, які сьогодні мали б навчатися, працювати і творити задля майбутнього України, відстоюють її існування як незалежної держави на полі бою. Українці ще раз переконуються: маємо не лише пам’ятати і вшановувати наших Героїв, а й захищати Українську Державу на всіх фронтах, аби раз і назавжди перемогти ворога.
Пам’ятаймо, що незалежність і свобода не є дарунком, а результатом жертовної боротьби багатьох поколінь. Пам’ять про Героїв Крут закликає нас цінувати те, що ми маємо, і бути готовими боронити державу від ворога. Один з уроків бою під Крутами та змагань за Українську державність в 1917-1921 роках – лише в єдності нації можлива перевага й перемога над ворогом.
День пам’яті Героїв Крут - це не день жалоби, а день гордості та самоусвідомлення нації. Це нагадування: Україна завжди мала й матиме захисників, готових на самопожертву заради майбутніх поколінь. Ми пам’ятаємо їхні імена, і нині їхню справу продовжують тисячі нових героїв на передовій.
Слава Україні! Героям Слава!
Музей історії міста Хмельницького.