Як реалізували українську державотворчу ідею в Проскурові сто літ тому

1 Березня 2019 р.
Прес-центр

В музеї історії міста Хмельницького відбувся науково-краєзнавчий круглий стіл «Розвиток української ідеї в період Української революції 1917-1921 років у Проскурові», приурочений до 100-річчя Української революції 1917-1921 років.

У засіданні взяли участь відомі науковці-дослідники, краєзнавці Хмельницького та Кам`янця-Подільського, вчителі історії загальноосвітніх навчальних закладів обласного центру, представники обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, журналісти, письменники, хмельничани, які цікавляться історією міста.

Учасники круглого столу розглянули низку цікавих тем, які з різних боків розкривають невідому історію становлення Української держави у 20-х роках ХХ століття, зокрема, на теренах Проскурова, Проскурівського повіту, Поділля загалом. Адже, незважаючи на те, що впродовж останніх трьох десятків років, в Україні з`явилося чимало наукових робіт з цієї проблематики, чимало питань і досі залишаються відкритими, і ми й досі не маємо цілісної історії того періоду: з іменами, послідовним перебігом подій, достовірним фактажем, локаціями. Великий масив документів знищено компартійними прислужниками, чимало їх розпорошено в іноземних архівах, особливо в Російській Федерації, а також – у діаспорних виданнях по всьому світу.

Та що говорити, коли навіть ключове питання історичного відліку власне Української державності ще й нині дискутується. Саме тому Верховна Рада України торік ініціювала конференцію істориків і правників, на якій визначено і запропоновано для введення в науковий обіг дату відліку Української державності – 838 рік. Як вказують Бертинські аннали, пам`ятка середньовіччя, написана у Франкській імперії у 830-882 роках, саме 838 року посольство русів від імені Руської держави уклало торговельну угоду з Візантійською імперією, однією з наймогутніших держав тогочасного світу. Науковці стверджують, цю писемну згадку цілком можна вважати офіційною датою заснування київської держави України-Руси, власне, Української держави. Тобто усі пізніші історичні факти існування Української державності у різних формах – Галицько-Волинська держава, Козацька республіка, Перша та Друга УНР та Українська Держава – це правонаступники України-Руси, котрі продовжували її державницькі традиції, як і сучасна парламентсько-президентська республіка Україна. Чи всі українці нині визнають такі історичні реалії, чи усвідомлюють науково обґрунтовану тяглість власної державності, чи пишаються такими древніми витоками своєї Батьківщини? Цю проблематику запропонувала обговорити науковцям та освітянам директор музею історії міста Хмельницького Галина Барабаш у своїй доповіді «Історія розвитку української державної ідеї».

Кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Віктор Адамський оприлюднив знайдені цікаві архівні документи, які проливають світло на стан шкільництва в Проскурові на початку 1920 року. Із документів листування міністра уряду УНР Івана Огієнка з представниками місцевих органів управління освіти, віднайдених науковцем, дізнаємося про стан початкових українських шкіл у місті Проскурові в березні 1920 року, в період окупації Поділля польською армією. З документів випливає, що місцеві українські школи перебували не в кращому становищі. Вчителі не отримували зарплатні, приміщення закладів не опалювалися через припинення фінансування. Мешканці міста та дислоковані тут військові потерпали від епідемії тифу. Крім того, переважна більшість закладів не могла нормально функціонувати через те, що наймані для освіти приміщення використовували то українські, то – після них - польські військові. Шкільне майно було пошкоджено, знищено, власне приміщення потребували ремонту. Дізнаємося, що школи містилися в будинках на вулицях Олександрівській, Дворянській, Кам`янецькій ( їх ще потрібно ідентифікувати). Вказуються імена тодішніх вчителів, їх у початкових школах міста нараховувалося 25 душ. Також освітянські чиновники, які інспектували проскурівські школи, шкодують у своїх письмових звітах за недавніми часами, коли комісаром освіти Проскурівського повіту був Василь Мудрий ( з 1920-го, з приходом на Поділля поляків, повернувся до Галичини), котрий, незважаючи на труднощі воєнного часу, зумів організувати належну роботу освіти.

Сергій Єсюнін, кандидат історичних наук, повідний науковий співробітник обласного краєзнавчого музею, розповів про «Стрілецьку думку», часопис одного з найвідоміших військових формувань Української революції 1917-1921 років - Корпусу Українських Січових Стрільців, який видавався і в Проскурові, і в Дунаївцях, у Старокостянтиві, Старому Кривині… Де перебував штаб, там і друкувалася газета. У Проскурові на вулиці Старобульварній, 18 містилася редакція або пресова квартира часопису. Тут випускалася газета впродовж червня-липня 1919 року тиражем 4-6 тисяч примірників, які розходилися і по військових частинах, і серед населення. Друкований орган взяв на себе функції рупора української державницької ідеї, культурно-просвітницьку місію. Таке ж завдання поставив перед собою Новий Львівський театр, створений в березні 1919 року, який гастролював в Тернополі, Кам`янці, Проскурові, Вінниці, збираючи вдячних глядачів серед цивільного населення і вояцтва. Сергій Єсюнін детальніше зупинився на творчому шляху всесвітньо відомої оперної співачки, актриси Нового Львівського театру Катерини Рубчакової, яка з успіхом виступала і на проскурівській сцені, підтримуючи ідеї Української революції. Міська влада Хмельницького на вшанування подій та визначних українських державників тієї доби нині облаштовує місця пам`яті, встановлює меморіальні дошки.

Адміністративним, культурним та військовим центрам останньої столиці УНР – Кам`янця-Подільського присвятила своє дослідження Тетяна Герасимчук, науковий співробітник Національного історико-архітектурного заповідника «Кам`янець». В місті перебувало два склади уряду УНР, саме кам`янецький період став найдовшим в існуванні Української Народної Республіки. З Кам`янцем -Подільським того часу пов`язані численні імена відомих українських державників, діячів політики, культури, освіти. В місті над Смотричем приймалися важливі політичні рішення, тут зустрічали іноземні делегації високого міжнародного рівня. У часи Української революції 1917-1921 років в Кам`янці видавалося 16 українських видань. Тетяна Герасимчук підкреслила: у Кам`янці-Подільському вшановують пам`ять про ту визначну сторінку в історії краю та держави. Відбувається фестиваль історичної реконструкції «Остання столиця», на якому відтворюють вуличні бої, військові паради часів УНР.

Редактор, видавець Валерій Куфльовський запропонував розібратися в темі «Національна ідея у програмних документах політичних партій та організацій 1917-1921 років в Україні». Які з численних партій різного спрямування, котрі діяли тоді на території України, послідовно й беззастережно відстоювали право українців на створення власної суверенної соборної держави, а які не припускали й думки, що автохтони мають таке право, як і інші нації світу? Які погляди мали на це ключове питання провідні діячі тодішніх українських державних інституцій, військові керівники, українські дипломати? Які партії і які діячі керували політичним життям у Проскурові тих часів? Хто розколював український національний рух у часи Української революції 1917-1921 років і з якою метою? Чи використовуємо ми набутий досвід у тій боротьбі за державність у сьогоденні, чи ще не всі висновки зроблено?

Під час наукового засідання було висвітлено і порушено чимало тем, які розкривають для сучасників непрості події столітньої давнини. Та ще й поставлено безліч запитань, які потребують відповідей. Тобто продовження копіткої дослідницької праці. А, крім того, справді, наука не повинна бути відірвана від життя: сучасна українська влада має вивчати уроки своїх попередників і не повторювати їхніх помилок.

Відбулося жваве обговорення заслуханого. Освітяни і, зокрема, викладач Хмельницького інституту післядипломної педагогічної освіти Лариса Мельник порушили національної тактики і стратегії впровадження національної ідеї на передовій сучасної російсько-української війни і східних територій України. Чи як, приміром, розглядають проблему тяглості історії науковці Німеччини, Італії, Польщі? Чому й досі, на 27-му році державності, у громадян України спостерігаються труднощі із само ідентифікацією себе як українців?Що робиться для розвитку національної держави в Україні порівняно з іншими державами світу? І в яке становище у цьому зв`язку ставить держава освітян, на котрих лягає найбільша відповідальність за виховання громадян України?

Учасники засідання вирішили, що вивчення тематики і наукова дискусія потребують продовження.