Зорецвіти на писанці – як молитва про зцілення роду

17 Квітня 2019 р.
Прес-центр

У мистецькій залі музею історії міста Хмельницького відкрилася виставка вишиванок та писанок з приватної колекції знаної писанкарки, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва, викладача Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Світлани Делікатної.

На мистецьке свято завітали учні Хмельницького колегіуму імені В. Козубняка, вихованці міської музичної школи №3, захоплені народними ремеслами мешканці міста, представники міських та обласних ЗМІ.

Гостей привітала директор музею Галина Барабаш. Пані Галина запропонувала товариству пізнавальний екскурс у таємниці прадавньої української символіки. Наші предки свої знання про всесвіт, уявлення про його триєдину природу: Праву, Яву, Наву, свої відчуття виражали стрункою системою символів та кольорів. Ці символи, як сакральна мова світотворення та світоладування, зображувалися на одязі (вишивка) та культових предметах, посуді, писанках (розпис) та впродовж тисячоліть передавалися з роду в рід, слугуючи джерелом знань та оберегами.

Зразки таких знаків бачимо і в колекції стародавніх вишиваних сорочок та рушників, представленій Світланою Делікатною. А також на численних писанках, узори яких майстриня відписала, досліджуючи старовинні архіви та зібрання колекцій. До речі, диво-знаки та кольори на писанках з колекції Києво-Печерської лаври та з колекції, яку було вивезено під час Другої світової до Німеччини, а не так давно передано назад в Україну, притаманні саме нашому подільському краю.

Директор музею Галина Барабаш вручила народній майстрині подяку управління культури і туризму Хмельницької міської ради.

«Наші подільські писанки, – зауважує пані Світлана, – мають не занадто складний орнамент та дуже стримані в кольорах. Переважають червоний та чорний кольори, додано трохи жовтого, зеленого, білого… Писанка – це розписане живе запліднене яйце, його, на відміну від крашанки, не їдять. Писанки в давнину виготовляли цілителі, зображуючи на них, крім цілющих сил стихій, солярних знаків, і лікувальні рослини, а потім викачували ними хвороби. Писанкою я займаюся з 2005 року. Мені це подобається, адже дає наснагу жити і творити. Я – провідник, несу людям це знання, передане предками, і відчуваю саме в цьому своє покликання».

Світлана Делікатна народилася в місті Хмельницькому. Закінчила Хмельницький технологічний інститут. За фахом – інженер-технолог швейного виробництва. Працювала в Хмельницькому палаці творчості дітей та юнацтва завідувачем технічного відділу, керівником гуртка писанкарства. Її учні постійно займають призові місця на всеукраїнських конкурсах з писанкарства. Нині Світлана Миколаївна викладає писанкарство в Хмельницькій дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Вивчає, зберігає, популяризує традиційну українську та власне подільську писанку. Писанки майстрині – у приватних колекціях у Польщі, Ізраїлі, Сербії, Канаді, Японії та Австралії.

Гості не лише отримали естетичну насолоду від споглядання рукотворної краси, а й дізналися багато цікавого про традиційну українську, подільську писанку та вишиванку в безпосередньому спілкуванні з майстринею.

А настрою святу додали майстерними виступами талановиті вихованці Хмельницької музичної школи №3. Тетяна Кобрін (викладач Злата Маліновська) душевно заспівала українську баладу «Ой, на горі сокіл». А Юлія Длугаш (викладач Леся Король) натхненно виконала на бандурі варіації на українську народну пісню «В кінці греблі шумлять верби» та заспівала під власний акомпанемент пісню «Тече річка».