Гарбузень, пухкутень, капутень, що забрали життя кожного п’ятого подолянина…

27 Листопада 2020 р.
Прес-центр

З нагоди скорботного відзначення 87 роковин Голодомору та вшанування пам’яті жертв геноциду голодом 1932-1933 років музей історії міста Хмельницького долучився до державної інформаційної кампанії та представляє виїзну інформаційно-документальну виставку просто неба на Проскурівській, яку можна оглянути на її пішохідній частині впродовж п’ятниці, 27 листопада. Експозиція складається з 20 крупноформатних інформаційних банерів, що розповідають про злочинні причини та жахливі наслідки штучно викликаного знекров’я закатованої голодом знесиленої України страшної доби Голодомору. Чотири банери з двадцяти містять унікальну локальну інфографічну інформацію про голод на Поділлі та зокрема в Проскурові, розроблені та створені науковим колективом музею історії міста Хмельницького.

Один з перших дослідників голодомору на Поділлі, професор Вінницького державного педагогічного університету Ілля Гаврилович Шульга писав: «Чорною хмарою насувалося на Україну страхітливе лихо. Трактами, широкими і вузькими шляхами, стежками та межами, не минаючи селянських осель, на Поділля пробирався голод. У порожніх селянських засіках не було навіть мишей, «червона мітла» повимітала все до зернини. Спорожнялися льохи, люди доїдали картоплю та буряки, гарбузи і квасину. Це були останні місяці 1932 року, названі народом «гарбузень». Грудень і січень – «пухкутень» – піднесли українському селянинові тяжку чашу мук. Весняні місяці 1933-гозалишилися в пам’ятіподолян під назвою «капутень».

Партійний активіст-реквізитор зізнавався: «Я чув,як діти душилися, заходилися в криках від кашлю. І я бачив вигляд цих людей, він був переляканий, благальний, ненавидячий, тупо байдужий, затьмарений відчаєм або палахкотів напівбожевільною зухвалістю і люттю… Разом з іншими я випорожнював скрині старих людей, затикаючи собі вуха від плачу дітей і голосіння жінок. Бо я був переконаний, що здійснюю великі та потрібні перетворення на селі…»

Сотні селянських сімей під кулями намагались врятуватись від голодної смерті, перетинаючи кордон з Румунією та Польщею…

Голодним терором булорозмито український етнос, знищено культурний генофонд української нації, що полегшило справу закабалення України. На багато поколінь голод паралізував національну свідомість українців.

На Поділлі (Вінницька область у рамках 1932–1933 рр. об’єднувала 71 район Вінниччини, нинішньої Хмельниччини, Житомирщини, Київщини) від голодомору загинуло від 781 тисячі 574 чоловік до 1 мільйону 127 тисяч 761 чоловік, позаяк архівні джерела містять суперечливу інформацію.

Варто зазначити, що й досі тривають наукові дебати з історичних та демографічних питань висвітлення Голодомору в інституті демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, в яких взяв участь професор Володимир Сергійчук. У підсумку дискусії директор Українського науково-дослідного центру вивчення Голодомору Людмила Гриневич, інші демографи визнали рацію пана Сергійчука в тому, що тисячі смертей жертв голоду не були зареєсторовані. Пані Людмила Гриневич підсумувала: «Внаслідок цієї наукової дискусії дійшли висновку про створення робочої групи у складі демографів та істориків. ЇЇ завданням стане опрацювання додаткових джерел, які зберігаються в обласних архівах. Діставши від істориків ці додаткові першоджерела, демографи зроблять уточнення кількості втрат». На сьогодні дослідження тривають, додаткові свідчення активно акумулюються в архівах і музеях.

Допоки жива Україна, доти житиме пам'ять про безневинно закатованих жертв Великого Голоду. Тож запалімо свічку пам’яті у четверту суботу листопаду о 16.00, залишаючись вдома, долучімося до вшанування жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років…

Музей історії міста Хмельницького