У Хмельницькому відкрили меморіальну дошку жертвам Голокосту у Проскурові

27 Січня 2021 р.
Прес-центр

27 січня з нагоди відзначення Дня вшанування жертв Голокосту у Хмельницькому на вулиці Соборній було відкрито меморіальну дошку з присвятою до цій сумній даті.

Точну дату появи єврейської громади у Проскурові (нині Хмельницькому) встановити неможливо, оскільки у великій пожежі 1822 року згоріли практично всі архіви. І лише поодинокі документи XVIIстоліття свідчать про існування у Плоскирові (подальша назва Проскурів) єврейської громади. У першій половині XXстоліття за переписом 1913 року із 40 тисяч жителів Проскурова понад 20 тисяч, або 51,5 %, були іудеями. Єврейська спільнота розділила з цією землею щастя і горе, життя і смерть, сльози страждань і радість віри у майбутнє, іудейська громада Проскурова процвітала сама і допомагала місту активно розвиватися та розбудовуватися. Вона відігравала значну роль у промислово-економічному, духовному і культурному розвитку Проскурова та залишила дуже помітний слід в історії нашого міста.

Так могло бути й далі. Але грянули буремні часи ХХ століття. Всією Україною прокотилася хвиля єврейських погромів. Країна захлинулася в крові невинних людей. Не оминула ця пошесть і Проскурів. Ще не встигли загоїтися рани, коли почалася Друга світова війна. Гітлерівці з єврейськими містечками, самобутній світ штетлів було зруйновано нанівець. У Хмельницькій області Голокост забрав життя 153 тисяч іудеїв. За даними Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт», у місті Проскурів знищено понад 16 тисяч євреїв. В добу гітлерівської окупації знаряддям знищення єврейського населення стало проскурівське гето.

У територію гето, яке було створено в центрі нинішнього Хмельницького, входили єврейські квартали міста, що були загороджені колючим дротом: від Південного Бугу по вулиці Кам'янецькій до вулиці Подільської і по ній до вулиці Проскурівського підпілля і до Південного Бугу. На сьогодні це середмістя Хмельницького.

З перших днів окупації почав діяти так званий «новий порядок». Розпочалася масштабна кампанія зі знищення та вивезення до Німеччини духовних і матеріальних цінностей краю, розстріл населення, вигнання його в рабство. Окрім розстрілів, окупанти здійснювали методичне та планомірне пограбування населення.

Смертельним вироком для єврейського населення міста став підписаний гебітскомісаром 14 грудня 1941 року наказ про переселення євреїв міста зі своїм майном у гето. Під гето були виділені єврейські квартали, оточені колючим дротом.

По суті, був зруйнований і зійшов нанівець цілий духовний, соціально-культурний і лінгвістичний континент. З часів погромів та Голокосту спливло багато води. Проте ті ганебні зарубки ніколи не згладяться, бо надовго визначили долю майбутніх поколінь...

У Хмельницькій області на місцях масового розстрілу єврейського населення встановлено 120 пам'ятників, меморіальних комплексів, меморіальних дошок і пам'ятних знаків. Ці криваві автографи фашизму не дають нам забути про дикі звірства, які чинилися на нашій землі.

Меморіальна дошка з металізованого пластику та бетону, встановлена 27 січня 2021 року на розі вулиць Соборної та Вайсера за ініціативою Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт», являє собою скульптурний барельєф розміром 100 x 150 см. Барельєф спроєктовано і створено хмельницьким художником, членом Хмельницької обласної організації Національної спілки художників України Володимиром Карвасарним. Меморіальну художню роботу встановлено в місці, де в 1941-1942 роках функціонувало єврейське гетто. Він задуманий у формі факелу як символу життя, розірваного колючим дротом фашистської ненависті до іншого народу, іншого віросповідання, іншої культури. Біблейські лики з іудейською атрибутикою на барельєфі - це прообраз єврейського народу в цілому. Безжально знищувалися старики, молодь і діти, чоловіки і жінки, релігійні і атеїсти, ремісники і генії. Ці обличчя не пригнічені, не нажахані. Вони спокійні, мудрі, одухотворені, сповнені надії і віри у Всевишнього, в його справедливість.

Символічно зображена на барельєфі й менора (ритуальний іудейський семисвічник) з палаючими свічками як символ єврейського народу - древнього і вічного. Але на барельєфі можна побачити також і перекинуту, погаслу менору, що теж символічно. Ця менора виступає символом біди вселенського масштабу для цілого народу, нещадного болю, нечуваної жорстокості. Нижче менори - текст, вирубаний суворо, навіть грубо, як сама правда - історична правда тих часів. Внизу барельєфа бачимо абревіатуру з літер єврейського алфавіту тет, нун, цаді, бет, гей. Вона пишеться на кожній могилі віруючого єврея і перекладається як «хай буде його душа, зав'язана у вузлі життя».

Пам'ятні знаки і пам'ятники - це те, що зберігає нас як народ. Встановлення скульптурного барельєфа - данина історичному факту, уклін перед прахом тих, чиї імена 80 років тому були викреслені з нашої історії. Ми прагнемо зберегти пам'ять про події часів Другої світової війни, щоб не дати піти в забуття великій людській драмі, яка розігралася в місці компактного проживання євреїв, котре фашисти, огородивши колючим дротом, перетворили на гетто. Людство має зробити все, аби не допустити подібного ніколи, з жодним народом.

Кирило Фільчаков, завідувач сектору МІМХ – музею Проскурівського підпілля