Вишиванка – провідник магічної сили. З історії подільської вишиванки

Цьогоріч в Україні Всесвітній день вишиванки святкують 20 травня. Він відзначається щороку в дев’яти країнах світу у третій четвер травня. 
 
 
2006 року вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету, яку надихав національний костюм, а всенародну любов і масштаб святкування отримало з 2010 року. Вважається, що запровадив моду на вишиванку в Європі відомий український поет і прозаїк Іван Франко. Саме він поєднав костюм і вишиту сорочку.
 
Нікому достеменно невідомо, коли саме з’явилася вишиванка, але вона має свою дуже давню історію. Цей факт підтверджують велика кількість археологічних знахідок, знайдених на території України, записи мандрівників, які відвідували багато століть тому ці землі, а також свідчення давніх літописців. Під час розкопок на Черкащині були знайдені бляшки зі срібла, виготовлені в VI столітті нашої ери. На них зображені чоловічі фігури в одязі, дуже подібному до українського і за кроєм, і за мотивами вишивки. Ще пізніше, в Х столітті, арабським мандрівником були написані оповідання про русів, де він описує їх вишитий одяг. Вироби з тканини з вишивкою не могли зберігатися тисячоліттями, тому в музеях є українські вишивки тільки останніх століть. На цих давніх виробах вишиті орнаменти, схожі з зображеннями не тільки на артефактах початку нашої ери, а й на виробах найдавнішої трипільської культури, що існувала багато тисячоліть тому на території сучасної України. Також слід зазначити, що деякі елементи українських орнаментів, які використовуються у вишиванці, збігаються з малюнками, що прикрашали посуд у трипільській культурі. Кожному орнаменту надавалося особливе значення, хоча всі слугували оберегом для власника від усіляких бід і нещасть.
 
 
Вишиванка ? це історія і культура українського народу. Все в цій, здавалося б, простій сорочці цінувалося. Техніка виконання, тканина, колір і візерунок ? всьому надавалося особливе, і навіть сакральне, значення.  Вишита сорочка повідомляла про походження і статус власника, а також про його матеріальне благополуччя.
З давніх давен українські жінки створювали різноманітні візерунки, техніки вишивки, способи забарвлення ниток різними кольорами. Ці знання передавалися в родині наступним поколінням, утворюючи особливі ознаки вишивки, характерні для даного роду, села, місцевості. Тому в багатьох районах України існують свої відмінні риси у візерунках, колірних поєднаннях і техніках вишивки.
 
Народними майстринями було створено близько ста різних технік вишивання, які визначають особливості вишивки, надають їй оригінальності та самобутності.
 
 
Подільський орнамент рясніє яскравими фарбами. Характерна особливість ? основний візерунок виконаний в одному кольорі, дрібні деталі вишиті різнокольоровими нитками. Характерні також різноманітні шви.
 
Основна риса вишиванок цього регіону ? використання мережок. Мережками в техніці «павучки» приєднуються до сорочки уставки рукавів і клинці. Для прикраси використовують кольорову мережку, звану «шабак». Орнаменти вишиванок зазвичай вишивають одним кольором ? чорним, іноді червоним, але зустрічаються і невеликі вкраплення інших кольорів у меншій кількості, ніж основний колір. 
 
 
Сорочки вишивалися для різних випадків. Були сорочки і повсякденні, і святкові, і пожнивні. Але особливе місце займає весільна вишиванка. Вона одягалася всього лише один-єдиний раз за все життя, а потім ховалася в скриню і повинна була зберігатися, захищаючи сім'ю від негараздів. Весільні сорочки витягали зі скрині, коли народжувалася дитина. Коли вперше купали хлопчика, то витирали материнською сорочкою, а замотували в батьківську, а дівчинку після купелі витирали батьківською сорочкою, а замотували в материнську.
 
Для немовляти першу вишиту сорочку вишивали на тканині, яка оброблялася свічками, освяченими при ім’янареченні і хрещенні малюка. Вважалося, що таким чином дитину захищають від бід, негараздів і нечисті. Також у деяких регіонах на цих сорочках вишивали в непомітному місці червоний хрест.
 
Коли починався посівний сезон, українці вбиралися у спеціально вишиті для цього сорочки. Одягалися всі в таку сорочку і влаштовували цілу виставу, просили у землі врожаю, співали, водили хороводи (цей звичай сягає корінням давньослов'янських традицій).
 
Існував ще й такий звичай: молода наречена мала подарувати нареченому і його батькам по вишитій сорочці. Сорочку для майбутньої свекрухи обов'язково перед тим, як сісти вишивати, потрібно було вимочити в дуже солоній воді, щоб уникнути бід і сліз у майбутній сім'ї.
 
Наші пращури вважали, що прилегла до тіла сорочка ? це провідник магічної сили, яка оберігає свого власника від усього поганого. З цим було пов’язано також чимало прикмет і забобонів. За певними правилами прялась і вишивалася сорочка для вагітних жінок.
 
Величезне значення надавалося й орнаменту на вишитих сорочках. Не можна було переймати малюнок, наприклад, у подруги або родича, бо це означало, що людина ніби «забирає» або «повторює» чужу долю.
 
Вишита сорочка ? це не просто одяг, а історія і культура цілого народу, де закодовані певні знання наших предків.   
 
Нині вишиванка є дуже популярним трендом не тільки в Україні, а й за кордоном. Елементи українських етномотивів використовували такі відомі світові дизайнери, як Жан-Поль Готьє, Джон Ґальяно (модний дім Dior), Фріда Джаніні (модний дім Gucci), модний дім Valentino. У 2015 році американське видання Vogue опублікувало статтю, в якій назвало українську вишиванку одним з головних трендів сезону, а 2016 року американське видання The New York Times ? головним трендом літа.
 
Український народ має прекрасний самобутній одяг, не забуває в повсякденному житті про свої традиції. Нині набуває надзвичайної популярності одяг в українському стилі, він не лише прикрашає і додає оригінальності кожній людині, але й свідчить про повагу до своєї культури, історії та традицій. Шануймо свої джерела!
Музей історії міста Хмельницького