День українського політв’язня

11 Січня 2022 р.
Прес-центр

В цьому році виповнилося 47 років від дня найбільшої репресивної акції проти українських дисидентів, коли одночасно було заарештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху, і розпочався так званий «генеральний погром» українського шістдесятництва.

День українського політв’язня відзначають з 1975 року за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Дату обрали невипадково. Адже трьома роками раніше, 12-14 січня 1972-го року, радянська влада провела так званий «генеральний погром». Це були масові затримання та арешти українських дисидентів, які боролись за незалежність України, а своєю творчістю та діяльністю доводили, що ідеологія радянської людини – це міф. Тоді були заарештовані Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець. Усі вони отримали 7 років ув’язнення та 5 років заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». І це стало початком масових репресій проти української інтелігенції, які тривали майже неперервно до кінця 1976 року, коли за ініціативою голови КДБ Віталія Федорчука розпочалося переслідування організаторів і учасників гельсінського руху.

Всього протягом року зазнали репресій 89 активістів, більшість з яких були засуджені до великих термінів ув’язнення або поміщені у психіатричні лікарні. Після «генерального погрому» рух опору відродився у другій половині 70 х років, коли основним засобом боротьби з системою став захист прав людини.

Страх був переможений, його знищили ті мужні люди в далекі 60-80-ті роки минулого століття. Шістдесятники зруйнували утопію про «нову» радянську культуру, про «нову» радянську людину і повернули словам і поняттям їх природне розуміння, вони повернули загальнолюдські цінності: віру в Бога, прагнення свободи.

У 1976 році була створена Українська Гельсінська група, яка збирала докази порушення прав людини в УРСР і скарги потерпілих, видавала «підпільні» бюлетені про такі порушення, а також інформувала про них українську і міжнародну громадськістью.

Увечері 11 січня 1981 члени Київського демократичного клубу Сергій Набока, Лариса Лохвицька, Інна Чернявська, Леонід Мілявський та Наталка Пархоменко, яким було тоді трохи за 20 років, розклеїли в Києві кілька екземплярів листівки: «Співвітчизники! 12 січня — День українських політв’язнів. Підтримаймо їх!». Усі були затримані поблизу ст. метро «Більшовик», четверо перших ув’язнені на три роки.

Україні і нині доводиться боротися за визволення своїх синів і дочок — сучасних політв’язнів Кремля у РФ, підтримуваних Росією сепаратистських самопроголошених псевдореспубліках «ЛНР/ДНР» та в анексованому нею Криму.

Через 47років після тих трагічних подій ми бачимо, як дуже подібний за своєю сутністю російський режим окупував український Крим і розв’язав криваву війну на сході України. Але українська нація, яка виросла з тих паростків громадянського суспільства, змогла дати відсіч агресору. Проте на окупованих територіях розгорнувся терор проти українців і кримських татар. Сьогодні процес історичного ревізіонізму радянського тоталітарного режиму в Росії проявляється не тільки в заявах політиків і в галасливих святах з вивішуванням портретів «вождів». У сталінському стилі відбуваються викрадення, затримання, арешти, обшуки і катування затриманих, яким інкримінують вигадані злочини. Режим Володимира Путіна, особливо в окупованому Криму, перевершив навіть радянський тоталітаризм доби «застою». Старі радянські методи набули нової сили: створення атмосфери страху, безсилля і безнадії, терор проти інакодумців, воєнні злочини, брутальні порушення прав і свобод, презирство до людської гідності, підміна непорушних цінностей доктриною «русского мира», тотальна пропаганда. Ось коротка характеристика політики Росії в окупованому Криму.

І ми знову з сумом відзначаємо День українського політв’язня, день невдалої спроби придушити вільний український дух, який, як фенікс, щоразу відроджується з попелу і стає міцнішим. І ми подумки з тими, хто сьогодні перебуває в неволі.

Музей історії міста Хмельницького