29000, м. Хмельницький,
вул. Проскурівська, 30
(0382) 70-35-25
3 березня відзначаємо Всесвітній день письменника. На нашій землі українське письменництво творилося ще від батька Котляревського. Але так склалося, що для України письменники були не просто людьми, що обрали собі цікаву і творчу професію. Вони одвіку залишалися носіями національної української ідеї.
Чому наші письменники так часто потрапляли до тюрем і концтаборів? Чому за слово їх чекало заслання чи смерть? Та тому, що вони були чи не останнім рубежем, котрий витримував і не падав навіть у найважчий час.
Якщо б здались вони, то за ними здалися б тисячі... І вони про це знали, завжди знали. Тому стояли, терпіли і відчайдушно берегли, розвивали та примножували нашу українську ідентичність, вірили в Україну, її свободу і майбутнє.
Олександр Довженко: «Ми б'ємось за те, чому нема ціни в усьому світі, – за Батьківщину».
Василь Сухомлинський: «Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо».
Ліна Костенко: «А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».
Олена Теліга: «Держави стоять не на династії, а на внутрішній єдності і силі народу».
Василь Стус: «Ти вже не згинеш, ти двожилава,
Земля, рабована віками,
І не скарать тебе душителям
Сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
Ти ще роздерта на шматки,
Та вже, крута і непокірна,
Ти випросталася для волі,
Ти гнівом виросла…»
І сьогодні, у час, коли винищити українців хочуть війною, нам так само сильно потрібне СЛОВО.
Ми вистоїмо, дорогі наші письменники, і ви стійте, будь ласка, з нами!..