З фондів МІМХ. Українська стихія Георгія Нарбута

22 Березня 2022 р.
Прес-центр

Один зі знаних березневих іменинників України - Георгій Іванович Нарбут, видатний український художник-графік, який створив державну символіку УНР: герб і печатку. Георгій Нарбут є автором перших українських державних знаків – банкнот і поштових марок часів Гетьманату. Деякі з них зберігаються у фондах музею історії міста Хмельницького в групі постійного збереження «Боністика», а деякі нині можна побачити у вітринах постійної експозиції музею в розділі «Українська революція 1917-1921 рр.». Саме про них та їхнього автора нині ми розкажемо в цій оповідці. Крім того, Георгій Іванович відомий своєю графічною серією «Української абетки», є реформатором книжкового мистецтва, прихильником та популяризатором старовини, одним із засновників і ректором Української Академії Мистецтв (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (Київ)).

Георгій (Юрій) Іванович Нарбут народився 09.03 (25.02) 1886 р. на хуторі Нарбутівка (Глухівського району Сумської області) в дворянській родині нащадків давньої козацької старшини. Його батько був дрібним службовцем, хоч і належав до литовського дворянського роду, мати - донькою священника. Крім Георгія, в багатодітній сім’ї Нарбутів виховувалося ще восьмеро дітей.

Георгій Нарбут захоплювався малюнком змалечку, особливо його зачаровували орнаменти. Малювати вчився самотужки, старанно виводячи на папері орнаментовані фрагменти, які народжувалися дивним чином зі звичайних закорючок з-під олівчика малого Георгія. Коли грошей на фарбу не вистачало, малий вирізав силуети й візерунки з кольорового паперу, виразно декоруючи ними вікна в їхньому будинку.

У десять років хлопець вступив до Глухівської гімназії. У клас прийшов уже підготовленим учнем – вільно читав, писав каліграфічним почерком, гарно малював, до того ж чудово розбирався в жанрах та видах образотворчого мистецтва. Найулюбленішим заняттям хлопця був перепис текстів старовинними шрифтами, вимальовування заставки, літер і рамочок, також старанне копіювання друкованих гравюр німецької Біблії.

16-річним підлітком Георгій разом з братом Володимиром переїжджає до Петербурга, де вступає в Імператорський університет на відділення східних мов. Та невдовзі Георгій перевівся на філологічний факультет. Знайшовши серед студентів університету таких же, як він, художників-аматорів, Нарбут організував у вечірні години заняття малюнком. Пропрацювавши деякий час без керівників, студенти-художники-аматори влаштували виставку своїх творів. Згодом Нарбута прийняли до творчої групи «Світ мистецтва».

Незабаром Георгій Нарбут познайомився з ілюстратором і художником Іваном Білібіним, який став першим його наставником. Георгій займався графікою ледь не цілодобово, він нею дихав і жив, вона стала його українською стихією. Білібін, помітивши неабиякий творчий потенціал Нарбута, вирішив допомогти молодому митцю. Спочатку за мізерну плату здав одну з кімнат Георгію, а потім чимало допомагав у мистецькій діяльності. За його протекцією видавець газети «Русское Чтение» Дубенський купив у Нарбута ілюстрації до казки «Снігуронька», а Білібін замовив українцю кілька графічних робіт (обкладинку, малюнки до загадок) для свого журналу. Восени 1906 року Іван написав рекомендаційного листа до Миколи Реріха, який тоді очолював школу Імператорського товариства заохочення мистецтв, у ньому йшлося: «По-моєму, це дуже здібний хлопець. … Він хоче вступити у вашу школу. Мені здається, що це добре. Нехай помалює у вас».

Окрім того, Нарбут відвідував приватну студію Званцевої, а 1909 року Георгій вперше взяв участь у найбільшій виставці того часу – VI виставці Союзу російських художників. У 1910-му поїхав до Мюнхена, де три місяці удосконалював майстерність у студіях. Нарбут також навчався у Мстислава Добужинського і Леона Бакста, відвідував мюнхенські графічні студії. В Німеччині художник працює над ілюстраціями до видань В. Жуковського, публікує серію книг під назвою «Іграшки», з шаленим успіхом ілюструє байки Крилова і казки Андерсена у своєму неперевершеному авторському нарбутівському стилі. А потім повертається до Петербурга.

Влітку 1912-го Георгій ненадовго приїхав додому, де познайомився з Вірою Павлівною Кирьяковою. 15 липня відбулися їхні заручини, а в січні 1913 року молодята побралися. За рік у них народилася донька, пізніше – син. Георгій Нарбут працював в журналі «Аполлон» і «Гербовед», служив у департаменті геральдики. Під час І Світової війни 1915 року його призвали в армію, де йому довелось служити в Червоному Хресті.

Після падіння російського царату й початку Української революції в 1917-му графік переїхав до Києва. Тут він активно прислужився на ниві розбудови української державності. Сучасникам Нарбут добре відомий як автор проєктів державної символіки та українських банкнот. У столиці Георгій Нарбут стає професором і співзасновником Української Академії Мистецтв, викладає Лозівському, Могилевському, Хижинському, Кірнарському. Завдяки наполегливості і добрій вдачі художника визнання і повага до Георгія Нарбута прийшли ще за його життя. Його називали «неосяжних розмірів талантом», а Георгій Лукомський охрестив його «найкращим графіком у світі».

У 1918 році Георгій Нарбут займається проєктуванням національних символів України. Того ж року він розлучається і бере другий шлюб з іншою обраницею. Графік створює ескіз Державної печатки, на якому зображує козака з мушкетом в обрамленні барочного картуша. Зверху над козаком Нарбут розміщує тризуб. Це зображення помістили на банкноту номіналом 1000 карбованців.

Тоді ж Нарбут оформлює першу банкноту УНР – номіналом 100 карбованців, де він використовує елементи українського бароко, тризуб і герб Київського магістрату XVIII століття. Після введення гривні в обіг художник виконує замальовки для купюр 10, 100 і 500 гривень.

Він також бере участь у конкурсі на краще оформлення поштових марок, по завершенні якого стає автором перших в УНР марок на 30, 40, 50 шагів.

Довідково. Шаг — назва кількох типів грошей, що використовувалися в різний час на території України. Назва походить від староукраїнського *сяг («крок»), або від слова «шеляг» (пол. szelag). Шагом звичайно називали польсько-литовську срібну монету XVII—XVIII ст. вартістю у три гроші (трояк). У Російській імперії в їхній системі шаг дорівнював 2 копійкам, через що назву «шаг» перенесено й на пізнішу російську мідяну монету номінальною вартістю в 2 копійки. Після 1839 з встановленням у Росії лічби на «срібло» найменування «шаг» було перенесене на 1/2 копійки «сріблом» («деньгу») і в цьому значенні вживалося до 1917.

На одній з марок Нарбута була зображена «Молода Україна» – алегорія у вигляді дівчини з вінком на голові. Вона ж присутня і на купюрі в 500 гривень, яку можна побачити в одній з вітрин експозиції музею історії міста Хмельницького.

Художник завжди пишався своїм корінням, вивчав українські старожитності та пам’ятки, вважав їх естетичним явищем світового значення. Попри тривалий час проживання за межами України Георгій Нарбут не тільки творив в українському стилі, але й спілкувався українською літературною мовою. Захоплюючись козаччиною, Георгій Іванович досліджував історію України. Це знайшло відображення в його геральдичних і графічних творах.

Мистецтвознавці стверджують, що Нарбут «народився графіком», адже складну техніку малювання він опанував самотужки. Сама природа дала Георгію все необхідне, аби стати графіком-віртуозом. Георгій Нарбут малював як правою, так і лівою рукою. Фотографічна пам’ять допомагала безпомилково відтворити складний орнамент, який він бачив лише раз - навіть за кілька років після того. У своїй творчості художник використовував мотиви українських витинанок, селянської вибійки, орнаменти квітучих решетилівських килимів, опішнянської кераміки. Георгій Нарбут уперше в Україні вирішував завдання комплексного оформлення книги. Станкові графічні композиції, численні ілюстрації та обкладинки до книг, періодичних видань, зокрема до «Антології» Миколи Зерова, до журналів «Наше минуле», «Мистецтво», ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського, а також створює перші поштові марки Української Народної Республіки.

Вагомим доробком Георгія Нарбута є неперевершені ескізи перших паперових українських грошей. В їхньому оформленні художник застосував орнаменти українського бароко XVII–XVIII ст., декоративні шрифти, зображення самостріла (герб Київського магістрату XVII–XVIII ст.), тризуб князя Володимира. У народі ці гроші називали «горпинками» через схожість орнаменту з орнаментом традиційної української вишивки жіночого одягу. Найціннішим вважається ескіз банкноти, на якій зображено молоду українську селянку зі снопом пшениці та чоловіка з молотом, в обрамленні вінка з квітів, плодів, овочів, пшениці. На зворотному боці – тризуб у лавровому вінку.

Талант та творчий доробок художника у сфері шрифтознавства, визначив розвиток цього виду мистецтва в Україні на довгі роки. Графічна серія «Українська абетка» демонструє різноманітність мистецьких методів, які на 15 чорно-білих графічних аркушах втілили багато образів, передали закоханість митця в українську природу. Поєднання графічної простоти і вишуканості композиції, краси рукописної та друкованої книги, світових досягнень щодо створення шрифтів дає змогу визнати творіння Георгія Нарбута шедеврами, творчим заповітом наступним поколінням українських графіків. Засвідчує це сучасна геральдика і шрифти. Більшість державних документів України дотепер використовують нарбутівський шрифт. В українських грошових знаках сучасної незалежної України, які минулоріч (у 2021 р.). відзначали своє 25-річчя, дотепер використовується доробок засновника української графіки, оформлювача банкнот української гривні доби УНР.

У 1919 році одна посада змінює іншу. Нарбут входить у професійну спілку художників, потім в комісаріат у справах мистецтв і культури. Пізніше обіймає посаду начальника відділу мистецтв у Наркомпросі, контролюючи друковані видання.

Переїхавши до Києва, він береться за оформлення упаковок, марок, гральних карт в національному стилі. Захопленість шрифтами і орнаментами знаходить відображення в розробці Української абетки, яку художник так і не встиг доробити. Букви алфавіту поєднали в собі вітчизняні та зарубіжні книжкові традиції, їхній стиль часто називають нарбутівським.

Йому запропонували місце професора у новоствореній Українській Академії Мистецтв. Нарбут завзято працював, часом проводив ночі в друкарні (адже на вулицях тоді ще тривали перестрілки), а у вільний час приймав друзів у своїй квартирі поблизу Софії Київської серед старовинних килимів, посуду, картин.

Короткі роки його життя у Києві були надзвичайно буремними як для мистця, так і для країни. Нарбута обрали ректором Академії, але одразу ж після цього владу в місті захопили більшовики, а згодом - денікінці. Академію позбавили фінансування, і ректор переніс її до квартир, придбаних на пожертви. Власна вітальня Нарбута перетворилася на майстерню графіки Академії.

Невдовзі Георгій Іванович захворів на тиф, після чого страждав від його ускладнень. 23 травня 1920 року, за два тижні після того, як армія УНР знову увійшла до Києва, 34-річний художник помер. Могила митця на Байковому кладовищі збереглася до наших днів.

В основі робіт видатного українського графіка лежали українські фольклорні мотиви. Ілюстрації художника публікувалися в десятці найпопулярніших журналів, таких як «Зоря», «Мистецтво», «Наше минуле». Останніми роками життя він оформив книгу Зайцева «Оксана, перше кохання Шевченка» і почав роботу над «Енеїдою» Котляревського, яку так і не завершив.

Сучасний історик Сергій Білокінь, досліджуючи творчий і життєвий шлях українського графіка, віднайшов цікаві паралелі між Георгієм Нарбутом і Тарасом Шевченком. Народились вони в один день – 9 березня. Нарбут і Шевченко були зачаровані козацькою романтикою, тривалий час мали «петербурзьку прописку», але залишилися українськими митцями. Зокрема, слід зазначити, що у 1917 р., повернувшись до Києва, Нарбут оселяється за адресою, за якою в 1859 р. мешкав Тарас Шевченко. Цілком можна вважати цей збіг важливим для розуміння мистецької та історично-культурної спадщини України, тому що ці титани «започаткували зліт української культури».

Найцікавіші відомості в цій публікації зібрала для вас
Вікторія ПАПОНОВА,
зберігач фондів музею історії міста Хмельницького (МІМХ)

Література:

Авер’янова Н. Майстер графіки: Г. Нарбут / Н. Авер’янова // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 1. – С. 62–64.
Богомаз О. 5 січня 1918 р. – УРН випустила в обіг перші українські банкноти – карбованці / О. Богомаз // Історія в рідній школі. – 2017. – № 1. – С. 44.
Бойко А. Перші українські паперові гроші: [про Георгія Нарбута] / А. Бойко // Історичний календар 2000 / упоряд.: А. Денисенко, В. Туркевич. – 1999. – Вип. 6. – С. 26–28.
Громова І. Георгій Нарбут – основоположник української графіки (“Художня культура”, 10-й клас) / І. М. Громова // Мистецтво в школі: музика, образотворче мистецтво, художня культура. – 2016. – № 1. – С. 8–14.
Дзьобан О. Юрій Нарбут і перші банкноти УНР / О. Дзьобан // Просвіта. – 2006. – Ч. 3–4. – С. 11–12.
Дудник І. Останні дні Георгія Нарбута / І. Дудник // Локальна історія. – 2020. – № 5. – С. 50–55.
Лукомський Г. Спогади про Нарбута / Г. Лукомський // Життя і школа. – 1980. – Р. XXVI. – № 1 (184). – С. 26–28.
Маланюк Є. Неповторний: про графічне мистецтво Юрія Нарбута / Є. Маланюк // Образотворче мистецтво. – 2001. – № 1. – С. 54–57.
Фоменко В. Творчість Г. І. Нарбута та українська барокова гравюра / В. Фоменко // Українське мистецтво та архітектура кінця XIX – початку XX ст.. – Київ, 2000. – С. 27–36.
Шарпатий В. Творець модерної української графіки : [про Георгія Нарбута] / В. Шарпатий // Історія України. – 2016. – Лютий № 3. – С. 3.