Будівля Олексіївського реального училища, в якому в 1919-20 рр. навчався письменник М. Трублаїні 1904 р., 1919-20 рр.

Будівля Олексіївського реального училища, в якому в 1919-20 рр. навчався письменник М. Трублаїні 1904 р., 1919-20 рр. (вул. Героїв Маріуполя, 3)

Двоповерховий, цегляний, під легкою «шубою», у плані Ш-подібний. Архітектура будинку в формах історизму поєднує візерунчастіссть цегляного стилю з елементами неоренесансу. В симетричній композиції головного фасаду, який витримано у лаконічному ритмі віконних прорізів, домінують центральний ризаліт великого виносу з парадним входом та бічні ризаліти. Перший поверх рустований, вікна другого поверху оздоблені сандриками та нішами, фриз має геометричне орнаментування. Ризаліти фланковані пілястрами та увінчані прямокутними аттиками зі шпилями по боках та центральними фігурними фронтончиками. Весь архітектурний декор виконано у цеглі та підкреслено пофарбуванням. Приміщення реального училища побудоване у 1904-1906 рр. в глибині від червоної лінії забудови колишньої вул. Старобульварної (з 1961 р. – вул. Гагаріна). Перед фасадом від вулиці насаджені буки червоні, чотири з яких збереглися до наших днів та взяті під охорону Рішенням облвиконкому № 358-р від 22.10.1969 р. як ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.

У 1900 р. було прийняте рішення про організацію в Проскурові реального училища. Незабаром на вул. Старобульварній розпочалося будівництво двоповерхової споруди нового навчального закладу. В 1904 р. основна частина будівництва була завершена. 1 червня того ж року відбулося урочисте відкриття училища, яке на честь спадкоємця престолу Цесаревича Олексія отримало почесне найменування Олексіївське. Реальне училище мало 6-річний курс навчання і давало «реальну» (від лат. realis –дійсне) середню освіту з технічним нахилом. На перших порах навчалося біля 120 дітей, але після появи всіх класів нараховувалося до 300 учнів.

У 1912-1913 рр. Проскурівська земська управа підняла питання про перетворення училища у класичну гімназію, але... Перша світова війна перекреслила ці плани. Більше того, у вересні 1915 р. реальне училище було евакуйоване до Єлисаветграду (нині – Кропивницький), фізичний кабінет і бібліотеку вивезли в Москву до історичного музею. Приміщення у Проскурові було переобладнане у прифронтовий госпіталь – шпиталь Общини сестер милосердя Товариства Червоного Хреста імені Михайла фон Кауфмана. За рік, у серпні 1916 р., коли справи на фронті покращились, реальне училище повернулось у Проскурів і з жовтня відновило свою роботу. На жаль, доволі цінна бібліотека так і залишилась у Москві.

Після Лютневої революції 1917 р. Тимчасовий уряд Росії ліквідує органи царської влади і по всій країні відбувається процес створення нових місцевих органів самоврядування – Рад. 10 березня 1917 р. у приміщенні реального училища відбулися збори представників від підприємств, гарнізону та громадських організацій міста, на яких було створено Проскурівську раду робітничих і солдатських депутатів. Серед 153 обраних депутатів більшість була меншовиками та есерами, представниками єврейських партій. Фракція більшовиків складала 3 чоловіки.

Під час Української революції 1917-1921 рр. навчальний заклад змінив назву на «Проскурівська державна реальна школа». Почалось впровадження української мови викладання, були введені нові предмети. Зокрема, додали вивчення української та польської мови, впровадили курси історії українського письменництва, географії та історії України. Зазначимо, що реальна школа стала першим в Проскурові навчальним закладом, де викладали українською мовою. Разом з тим, часті бойові дії не давали школі працювати стабільно.

Серед випускників училища були Кость Місевич (1890-1943) – видатний бандурист, засновник кобзарської школи ХХ ст., діяч Української революції 1917-1921 рр. та руху опору в складі УПА, Віктор Чекірда (1894-1960-ті) – видний діяч УНР та повстанський отаман 1920-1923 рр., Микола Трублаїні (1907-1943) – український письменник, автор широко відомих творів «Лахтак» та «Шхуна «Колумб».

З перших днів радянської влади (кінець 1920 р.) реальне училище припинило існування. У 1921 р. у будівлі була створена семирічна трудова школа №1, яка згодом стала середньою. Після Другої світової війни приміщення школи вирішили передати під адміністративні установи, адже саме поблизу колишнього реального училища на початку 1950-х рр. почали розбудовувати центральну площу міста (нині – Майдан Незалежності). Отже, будівлю школи зайняли спочатку міські партійні та комсомольські установи, згодом до них приєднався міськвиконком. З 1986 р. приміщення перейшло у розпорядження виключно Хмельницької міської ради та виконавчого комітету.

Сергій Єсюнін

Наказом управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації від 04.06.2018 №69н затверджено межі та режими використання зон охорони пам’яток місцевого значення, визначених науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план м. Хмельницького з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам’яток, історичних ареалів», розроблену ПОГ «Інститут культурної спадщини» ВРОКСУ.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

29000, місто Хмельницький, вул. Проскурівська, 30

Довідки щодо документообігу за телефоном: (0382) 70-35-25

Режим роботи Управління культури і туризму

Початок робочого дня: 8:00
Обідня перерва: 12:00 –13:00,
Закінчення робочого дня: 17:15*

* У п'ятницю закінчення робочого дня: 16:00