Відкриття виставки фотографій-переможців міжнародних конкурсів «Довга дорога...»

6 Липня 2018 р.
Прес-центр

12 липня о 16:00 у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва (вул. Проскурівська, 56) відбудеться відкриття виставки фотографій-переможців міжнародних конкурсів «Довга дорога...» Олега Куцького EFIAP м. Одеса.

Куцький Олег Васильович

Рік народження 1947.

Вища освіта – Одеський державний університет (біологічний факультет).

З фотографією познайомився вперше в 1964 році, в Казахстані, працюючи трактористом на збиранні десятого цілинного врожаю. Фотоапарат «Весна» та перші надруковані мною відбитки стали неповторним враженням...

Коли прийшла пора служити в лавах Радянської армії, знову доля так склалася, що прийшлось проходити службу в Учбовому центрі країн Варшавського договору фотогравіометристом –дешифровщиком, простіше – просто фотографом.

Навчаючись на біологічному факультеті ОДУ, продовжував займатись фотографією. У цей же час познайомився з роботами одеських фотомитців, які були об'єднані в фотоклуби. Через деякий час почав брати активну участь у роботі фотоклубу «Фотон» та серйозно зацікавився художнью фотографією.

Професійним фотографом почав працювати в Одеському порту з 1980 року.

Брав участь в фотовиставках різного рівня – від клубних до міжнародних. Перевагу віддавав репортажній та жанровій фотографії, тому почав активно співпрацювати зі ЗМІ, працював фотокорреспондентом УНІАН, «Еволюшен-Медіа», та багатьох інших.

В 1991 році став членом Спілки фотохудожників СРСР та членом Спілки фотохудожників України.

Брав участь у роботі журі різних конкурсів – «Україно моя, Україно», звітній виставці НСФХУ, Міжнародному тижні Російської фотографії, та інших.

Брав участь у багатьох міжнародних (в минулому – всесоюзних) та республіканських виставках. Провів багато персональних виставок – «Миттєвості істини» та «Сто миттєвостей істини» (присвячені Помаранчевій революції в Україні), тематичні проекти – «Територія любові», «Пісок часу», «Зупинитись, озирнутись...», «Три роки та 1/125 секунди...», «Одеса та одесити», «Дим пам´яті», «Абстрактна реальність», «Віртуальність реальності».

Фотограф книг «Порт и Одеса» (вид. Генуя, Італія, 1991р.), енциклопедія «Вся Одеса» (вид. Москва – Мюнхен, 1998р.), «Слава та сучасність м. Одеса» (вид. Йокогама, Японія, 1990 р.), фотоальбом «Одеса» (вид. «Астропринт», Одеса, 2005 р.). Надрукований та побачив світ авторський фотоальбом «Одеса з висоти пташиного польоту».

Обраний Головою правління Одеської обласної організації НСФХУ.

В 2014 році отримав звання AFIAP. (Художник Міжнародної федерації фотомистецтва)

В 2015 році отримав звання EFIAP. (Заслужений Художник Міжнародної федерації фотомистецтва).

Отримав 104 нагороди на міжнародних виставках та конкурсах, в тому числі 33 золоті медалі: ( Золоті медалі FIAP (Міжнародної федерації фотомистецтва), PSA (Фотографічної ассоціації Америки), Золота медаль Королівського товариства фотографів Великобританії, Золоті медалі Сербської спілки фотографів, Золота медаль Майстра фотографічного світла.)

Довга дорога

Дуже складно та важко писати про дорогу.

Дорога безкінечна, початок та кінець дороги – загубились в безкінечності...

Безкінечність повита туманом та розмита часом і також – дорогою...

Тому дуже короткі нотатки на краю дороги про цю фотовиставку.

Якщо немає сили – треба йти вперед...

Якщо немає настрою – треба йти!

Немає можливості – треба йти!

Невдачі та падіння – вставай та йди!

Успіхи та нагороди – сприймай спокійно. Це нагорода тобі за твою працю, за твої емоції...

Твоя праця, твої емоції, твоє відчуття часу та простору, твоє співпереживання подіям – тільки так ти отримуєш фотографії, які розкривають суть подій. І не має значення, який масштаб події. Важливо лише те, як ти відобразив цю подію, цю мить в своїй роботі, та як сприйняв твою фотографію глядач... Чи змусив ти глядача зупинитись біля твоєї фотографії, задуматись, співпереживати... Відчути себе, глядача, причетним до цієї події...

І це для мене – головна нагорода...

Але трошки – про нагороди офіційні. Всі ми живемо та творимо в своєму середовищі, де зустрічається все – і любов, і байдужість, і заздрість... Така природа людини. Але особливо яскраво заздрість та недоброзичливість проявляються саме в творчому середовищі.

Тому для мене, як для професіонала, дуже важлива об'єктивна, неупереджена, серйозна оцінка моєї роботи. Таку можливість можна реалізовувати на міжнародних виставках-конкурсах, де компетентне журі анонімно розглядає всі роботи, які надіслані на конкурс. Оцінки та висновки професійного журі щодо твоїх фотографій бувають різними – інколи – невтішними для тебе, інколи – приємними та навіть дуже приємними.

Висновки – треба більше працювати та вчитись, удосконалюватись...

Єдиний рецепт перемог та нагород...

Це коротко про нагороди.

Вони об'єктивні, вони підтверджені багатьма виставками в світовому масштабі. Ці нагороди та звання неможлово купити за гроші, як це робится в Україні...

І це для мене – саме важливе!